Кожна країна має свою пісню. Український народ вважається чи не найспівочішим у світі, а самі пісні, напевно, наймелодійнішими. Особливо нам притаманні історичні пісні, а також думи. Саме в історичних піснях ми можемо побачити зображення мужніх героїв, захисників своєї вітчизни. В Україні такими героями були козаки. Саме з часів козаччини історична пісня знайшла свого слухача. Вона передається з покоління в покоління. Цим самим зберігає самобутність і неповторність української нації. Та історична пісня відтворила не тільки історію. Вона подарувала цілу низку мужніх образів: від реально існуючих і до вигаданих народом. Це і Богдан Хмельницький, і Самійло Кішка, і козак Голота, та ще безліч різних неповторних особистостей. От, наприклад, історичні пісні «Ой, послав Бог Хмельницького» та «Чи не той хміль» оспівують неперевершеного ватажка, батька всього українського козацтва Богдана Хмельницького. Чи не той то хміль, Що коло тичин в’ється? Ой, той то Хмельницький, Що з ляхами б’ється. Все своє життя Гетьман боровся проти польської навали. Відважно вів військо боронити рідну землю. Тому ці історичні пісні пронизані духом мужності, радості перемоги. Саме в таких піснях ми бачимо, як страждав український народ, як молив про свободу. І нарешті, через багато років, мрія кожного українця все таки здійснилась. Я вважаю, що роль таких історичних пісень у житті нашого народу є дуже важливою. Це наш внутрішній світ, наша самобутність, без якої ми не назвемося українцями
Вовк Сіроманець образ вовка, його характеристика з повісті М. Вінграновського "Сіроманець":
найстаріший - «був найстарішим вовком у світі»
ватажок зграї - «все своє Сіроманче життя водив зграю»
взірець для молодих вовків - «молоді вовки мріяли пройти у нього бойову вовчу стратегію і тактику»
об’єкт марення молодих вовчиць - «він снився молодим вовчицям»
має вплив на інших - «коли ж нічого було їсти […], то й зграя сиділа позаду нього, кусаючи себе за хвости»
авторитетний - «і зграя мовчечки лягала»
Тобто можливо зробити висновку, що вовк сміливий, відважний, розумний, авторитетний, кмітливий.
Алеж читаючи «Тепер, на старість, вовк осліп. Бурхлива темнота зацарювала в його очах. Один лише нюх водив його по
світу, і кашляти вже почав», робимо поглиблення характеристики вовка: старий, сліпий, хворий, самотній, оскільки втратив усю свою зграю. З тексту дізнаємося, що вовкові сниться один і той самий сон: «срібні очі постріляних вовченят, постріляні вовчиці з білими зубами у землю, і снився він собі сам». Можна зробити висновок, що такий сон пов’язаний із нервовою напругою, сум’яттям, відчуттям чогось нездійсненного, значущого, що мало місце в житті, відчуттям утраченого. Вовк був ватажком зграї. Він був сильним, молодим, нездоланним. Усе це залишилося далеко позаду.
Кожна країна має свою пісню. Український народ вважається чи не найспівочішим у світі, а самі пісні, напевно, наймелодійнішими. Особливо нам притаманні історичні пісні, а також думи. Саме в історичних піснях ми можемо побачити зображення мужніх героїв, захисників своєї вітчизни. В Україні такими героями були козаки. Саме з часів козаччини історична пісня знайшла свого слухача. Вона передається з покоління в покоління. Цим самим зберігає самобутність і неповторність української нації. Та історична пісня відтворила не тільки історію. Вона подарувала цілу низку мужніх образів: від реально існуючих і до вигаданих народом. Це і Богдан Хмельницький, і Самійло Кішка, і козак Голота, та ще безліч різних неповторних особистостей. От, наприклад, історичні пісні «Ой, послав Бог Хмельницького» та «Чи не той хміль» оспівують неперевершеного ватажка, батька всього українського козацтва Богдана Хмельницького. Чи не той то хміль, Що коло тичин в’ється? Ой, той то Хмельницький, Що з ляхами б’ється. Все своє життя Гетьман боровся проти польської навали. Відважно вів військо боронити рідну землю. Тому ці історичні пісні пронизані духом мужності, радості перемоги. Саме в таких піснях ми бачимо, як страждав український народ, як молив про свободу. І нарешті, через багато років, мрія кожного українця все таки здійснилась. Я вважаю, що роль таких історичних пісень у житті нашого народу є дуже важливою. Це наш внутрішній світ, наша самобутність, без якої ми не назвемося українцями
Вовк Сіроманець образ вовка, його характеристика з повісті М. Вінграновського "Сіроманець":
найстаріший - «був найстарішим вовком у світі»
ватажок зграї - «все своє Сіроманче життя водив зграю»
взірець для молодих вовків - «молоді вовки мріяли пройти у нього бойову вовчу стратегію і тактику»
об’єкт марення молодих вовчиць - «він снився молодим вовчицям»
має вплив на інших - «коли ж нічого було їсти […], то й зграя сиділа позаду нього, кусаючи себе за хвости»
авторитетний - «і зграя мовчечки лягала»
Тобто можливо зробити висновку, що вовк сміливий, відважний, розумний, авторитетний, кмітливий.
Алеж читаючи «Тепер, на старість, вовк осліп. Бурхлива темнота зацарювала в його очах. Один лише нюх водив його по
світу, і кашляти вже почав», робимо поглиблення характеристики вовка: старий, сліпий, хворий, самотній, оскільки втратив усю свою зграю. З тексту дізнаємося, що вовкові сниться один і той самий сон: «срібні очі постріляних вовченят, постріляні вовчиці з білими зубами у землю, і снився він собі сам». Можна зробити висновок, що такий сон пов’язаний із нервовою напругою, сум’яттям, відчуттям чогось нездійсненного, значущого, що мало місце в житті, відчуттям утраченого. Вовк був ватажком зграї. Він був сильним, молодим, нездоланним. Усе це залишилося далеко позаду.
Объяснение: