Я не завжди сиджу вдома, проте у ньому є щось особливе... Те, що не характерно жодній домівці у світі. Де б я не була, всеодно моя хатина мені зручніша, тепліша, гарніша та миліша за будь-яку. Кожного дня матуся готує смачну їжу, котра не зрівняється з ресторанною, бо вона мамина. Кожного вечора, повертаючись додому, я бачу вогник у хатині, котрий так і манить до себе, бо він теж рідний, він несе в собі те тепло, ту радість, ті емоції, що й моя хата. А заходячи до хати я чую запах смачнесенької вечері, сміх, радість та любов. Саме тому я ніколи не розлюблю сою домівку!
