Кожна країна має свою пісню. Український народ вважається чи не найспівочішим у світі, а самі пісні, напевно, наймелодійнішими. Особливо нам притаманні історичні пісні, а також думи. Саме в історичних піснях ми можемо побачити зображення мужніх героїв, захисників своєї вітчизни. В Україні такими героями були козаки. Саме з часів козаччини історична пісня знайшла свого слухача. Вона передається з покоління в покоління. Цим самим зберігає самобутність і неповторність української нації. Та історична пісня відтворила не тільки історію. Вона подарувала цілу низку мужніх образів: від реально існуючих і до вигаданих народом. Це і Богдан Хмельницький, і Самійло Кішка, і козак Голота, та ще безліч різних неповторних особистостей. От, наприклад, історичні пісні «Ой, послав Бог Хмельницького» та «Чи не той хміль» оспівують неперевершеного ватажка, батька всього українського козацтва Богдана Хмельницького. Чи не той то хміль, Що коло тичин в’ється? Ой, той то Хмельницький, Що з ляхами б’ється. Все своє життя Гетьман боровся проти польської навали. Відважно вів військо боронити рідну землю. Тому ці історичні пісні пронизані духом мужності, радості перемоги. Саме в таких піснях ми бачимо, як страждав український народ, як молив про свободу. І нарешті, через багато років, мрія кожного українця все таки здійснилась. Я вважаю, що роль таких історичних пісень у житті нашого народу є дуже важливою. Це наш внутрішній світ, наша самобутність, без якої ми не назвемося українцями
Існує в світі відомий, але неосяжний термін «мистецтво». Усе, до чого ми звертаємось, невід’ємно стосується лише його: будинок — архітектура, зображення — графіка, живопис. Нехай щось незрозуміло, але можна впевнено сказати —це Мистецтво.Колись у давніх цивілізаціях і не підозрювали, що їхні побутові речі будуть високо цінуватись, а пам’ятки минулих віків залишатимуться як згадка про невідому історію наших далеких предків. Інколи деякі твори сучасних митців можуть коштувати набагато дорожче ніж ті, які були зроблені тисячу років тому. Все одно, в усьому відображується індивідуальність і неповторність створеного.Твори різних умовних століть найяскравіше передають почуття особистого настрою. Доба середньовіччя — період війн, потім занепаду. Доба Відродження розкриває цвіт душі та гармонії людини. А якщо бароко, то воно переповнює своєю динамікою, яскравим колоритом. Та на відміну від останніх, сучасне мистецтво щось увібрало в себе, а десь і розвіяло. Ці відчуття залишили майже зовсім непомітний слід відлуння давніх традицій. Люди навчилися бачити красу в новому образі. Хтось зображує прості сюжети, а дехто потребує складних філософських уявлень про світ. Важливим залишається ідея духовності людини. Навіть краплинка на аркуші розповість значно більше, ніж складна багатофігурна композиція. Мистецтво не потребує зайвого. Як і в архітектурі, є лише основа та необхідні елементи. Все і всюди неповторне. Не існує таких речей, які неможливо розрізнити. Техніка і матеріал — все грає важливу роль у цьому відображенні. І це говорить про наближення до ідеалу.Творити прекрасне може кожен. Головне — зрозуміти і впевнено йти до поставленої цілі. Тільки завдяки мистецтву ми можемо передати, як і в пісні, свої найкращі почуття, залишивши особистий, неповторний відбиток в його історії.
Кожна країна має свою пісню. Український народ вважається чи не найспівочішим у світі, а самі пісні, напевно, наймелодійнішими. Особливо нам притаманні історичні пісні, а також думи. Саме в історичних піснях ми можемо побачити зображення мужніх героїв, захисників своєї вітчизни. В Україні такими героями були козаки. Саме з часів козаччини історична пісня знайшла свого слухача. Вона передається з покоління в покоління. Цим самим зберігає самобутність і неповторність української нації. Та історична пісня відтворила не тільки історію. Вона подарувала цілу низку мужніх образів: від реально існуючих і до вигаданих народом. Це і Богдан Хмельницький, і Самійло Кішка, і козак Голота, та ще безліч різних неповторних особистостей. От, наприклад, історичні пісні «Ой, послав Бог Хмельницького» та «Чи не той хміль» оспівують неперевершеного ватажка, батька всього українського козацтва Богдана Хмельницького. Чи не той то хміль, Що коло тичин в’ється? Ой, той то Хмельницький, Що з ляхами б’ється. Все своє життя Гетьман боровся проти польської навали. Відважно вів військо боронити рідну землю. Тому ці історичні пісні пронизані духом мужності, радості перемоги. Саме в таких піснях ми бачимо, як страждав український народ, як молив про свободу. І нарешті, через багато років, мрія кожного українця все таки здійснилась. Я вважаю, що роль таких історичних пісень у житті нашого народу є дуже важливою. Це наш внутрішній світ, наша самобутність, без якої ми не назвемося українцями