Жінка - це храм любові і краси. Тарас Шевченко зобразив її у цих поемах якнайкраще, ідеалізувавши їх. Цих жінок об'єднувало одне - вони були покритками. Усі люди ненавиділи таких дівчат, осуджували, цькували. Доля не залишала їм вибору. Ганна та Марія не могли жити без своїх дітей, тому завжди були поруч із ними. Катерина вирішила, що без чоловіка, який її ніколи не любив, не може існувати. Проте як би там не було, жінку Тарас Шевченко описав дуже ніжно, з співчуттям і турботою. Тут вона беззахисна та зламана долею. Мати - найдорожче, що є на світі, треба її берегти, якою б вона не була.
Моя бабуся каже, що щастя - це здоров'я. але людина може бути інвалідом і водночас почуватися щасливою. бо вона може спілкуватися зі своїми друзями, які люблять її так, що не помічають її фізичних вад. і навпаки, фізично здорові люди бувають нещасливі, їх часто щось не влаштовує, вони всім незадоволені. але я вважаю, що треба радіти кожному дню. тому що життя - це такий величесзний скарб, який потрібно берегти. і водночас треба щедро використовувати кожен день, кожну хвилину, приносячи радість ішим. це і є щастя.
