Лесю Украинку называют в народе дочерью Прометея, потому что она прониклась творчеством Тараса Григорьевича Шевченко и понесла дальше эстафету правды, добра и человечности. Ее лирика полна глубокой страсти, нежной задушевности, искренней любви к родной земле, окружающей природе, к своему непокоренного народа.
Драма-феерия "Лесная песня" — это чрезвычайное произведение Леси Украинки — выдающейся украинской поэтессы, писательницы, философа, драматурга. В этом произведении богатство мысли, поэтичность образов и гармоничное единство реальности и фантазии. В "Лесной песне" Леся Украинка ставит и пытается решить вечные во жизни и смерти, любви и ненависти, верности и измены, поиска правды, справедливости.
Однако в драме-феерии есть нечто такое, тцо сегодня звучит особенно остро — это трагическая тема отношений человека с природой. Главные герои "Лесной песни" — это представители человечества и природы. Лукаш крестьянин, представитель человеческого мира. Мавка — ребенок природы, лесная девушка, которая влюбляется в Лукаса и идет к нему жить, оставляя лес, в котором вся ее жизнь, идет к нему, несмотря на то что вся природа против этого. Ее дедушка Леший предупреждает Мавку, что люди жестокие, плохо относятся к природе, что они никогда не смогут принять ее за свою.
Но Мавка, несмотря на все отказы, ушла жить к Лукашу и потерпела там только несчастье, трудности, горе.
Большую роль в "Лесной песне" играет природа. Лес "реагирует" на все переживания Нимфы, на ее душевное состояние. Мавке хорошо, и лес на деревьях распускаются почки; Мавке тяжело от разлуки с Лукашем, и "...все покрывается протяглим печальным волчьим воем... Безлистный лес едва мечтает против пепельного неба черной пустиною, а дальше по опушке тянется растрепанный мрак".
Украïнський фольклор багатий i рiзноманiтний. Вiн створювався протягом багатьох столiть. У фольклорi вiдображено iсторiю, побут й духовне обличчя украïнського народу. Народна творчiсть має в основi розмовну мову, яка має своï особливостi, наголоси, iнтонацiï. Думи i балади - яскравi зразки фольклору.
Думи - жанр героïчного лiро-епосу, який виконували мандрiвнi спiвцi. В них розповiдається про видатнi iсторичнi подiï в Украïнi, про боротьбу украïнського народу проти iноземних загарбникiв. У думах народ створив образи мужнiх, благородних i сильних духом героïв, якi заради своєï свободи готовi йти на смерть. У багатьох випадках думи створювалися пiсля якихось важливих подiй. Виконавцi народних дум - це кобзарi та лiрники, якi ходили мiстами i селами, спiвали дум пiд акомпанемент своïх iнструментiв. Самi вони називали думи "козацькими пiснями", "поважними пiснями". Навiть деякi украïнськi письменники перекладали ïх iншими мовами, вели дослiдження текстiв. На формування дум впливали казки, легенди, перекази, давньоруськi билини. В умовах постiйних тривог, викликаних нашестями загарбникiв, з'являються думи "Маруся Богуславка", "Самiйло Кiшка", "Козак Голота".
Але серед украïнського епосу були думи, якi розповiдали про родиннi стосунки: мiж батьками i дiтьми, братами i сестрами: "Бiдна вдова i три сини", "А в недiлю-пораненьку...", "Проводи козака". Вони мали неабияку популярнiсть серед слухачiв i виконавцiв.
лiро-епiчнi твори з яскравим сюжетом, що мають трагiчну або фантастичну розв'язку. Вони були джерелом художньоï лiтератури, iз якого черпали мотиви i настроï Тарас Шевченко, Iван Франко, Леся Украïнка. Мотиви балад були рiзнi: туга за нареченою, вбитий на вiйнi козак, почуття дiвчини, з яких насмiялися, зле чарiвництво та прокльони свекрухи на адресу молодоï невiстки, зрада i помста. Украïнськi балади-пiснi вiдображають свiтобачення i уявлення рiзних поколiнь, ïх зв'язок з природою: Персонажi балад представленi символами. Син, якого прокляла матiр, стає явором, невiстка, яку зненавидiла свекруха, - тополею. Дiвчина може перетворитися на пташку, а козацька смерть представляється в iнших образах: "в головах ворон кряче, а в нiженьках коник плаче", є образи ясного сокола, сизого голуба, сивоï зозулi.
Трапляються у баладах казковi мотиви, дуже поширена гiпербола, що стосується фiзичноï сили героïв.
Однiєю рукою та тисячу татар поклав, А другою - ще три тисячi.
Дуже популярною баладою серед украïнцiв є балада "Ой не ходи, Грицю", ïï сюжет обiгрувався рiзними поетами, серед яких була Лiна Костенко, Михайло Старицький.
Скiльки б не минуло столiть, балади i думи не перестануть цiкавити нас. Кожен зможе знайти в них щось цiкаве. Збирачi фольклору й досi мандрують мiстами й селами, записують цiкавi тексти дум, пiсень, балад, прислiв'ïв i приказок. Дуже радує й те, що в наш час украïнська сцена, театр, молодi виконавцi звертаються до народного епосу, знаходять у ньому щось своє.
Объяснение:
Лесю Украинку называют в народе дочерью Прометея, потому что она прониклась творчеством Тараса Григорьевича Шевченко и понесла дальше эстафету правды, добра и человечности. Ее лирика полна глубокой страсти, нежной задушевности, искренней любви к родной земле, окружающей природе, к своему непокоренного народа.
Драма-феерия "Лесная песня" — это чрезвычайное произведение Леси Украинки — выдающейся украинской поэтессы, писательницы, философа, драматурга. В этом произведении богатство мысли, поэтичность образов и гармоничное единство реальности и фантазии. В "Лесной песне" Леся Украинка ставит и пытается решить вечные во жизни и смерти, любви и ненависти, верности и измены, поиска правды, справедливости.
Однако в драме-феерии есть нечто такое, тцо сегодня звучит особенно остро — это трагическая тема отношений человека с природой. Главные герои "Лесной песни" — это представители человечества и природы. Лукаш крестьянин, представитель человеческого мира. Мавка — ребенок природы, лесная девушка, которая влюбляется в Лукаса и идет к нему жить, оставляя лес, в котором вся ее жизнь, идет к нему, несмотря на то что вся природа против этого. Ее дедушка Леший предупреждает Мавку, что люди жестокие, плохо относятся к природе, что они никогда не смогут принять ее за свою.
Но Мавка, несмотря на все отказы, ушла жить к Лукашу и потерпела там только несчастье, трудности, горе.
Большую роль в "Лесной песне" играет природа. Лес "реагирует" на все переживания Нимфы, на ее душевное состояние. Мавке хорошо, и лес на деревьях распускаются почки; Мавке тяжело от разлуки с Лукашем, и "...все покрывается протяглим печальным волчьим воем... Безлистный лес едва мечтает против пепельного неба черной пустиною, а дальше по опушке тянется растрепанный мрак".
Объяснение:
Украïнський фольклор багатий i рiзноманiтний. Вiн створювався протягом багатьох столiть. У фольклорi вiдображено iсторiю, побут й духовне обличчя украïнського народу. Народна творчiсть має в основi розмовну мову, яка має своï особливостi, наголоси, iнтонацiï. Думи i балади - яскравi зразки фольклору.
Думи - жанр героïчного лiро-епосу, який виконували мандрiвнi спiвцi. В них розповiдається про видатнi iсторичнi подiï в Украïнi, про боротьбу украïнського народу проти iноземних загарбникiв. У думах народ створив образи мужнiх, благородних i сильних духом героïв, якi заради своєï свободи готовi йти на смерть. У багатьох випадках думи створювалися пiсля якихось важливих подiй. Виконавцi народних дум - це кобзарi та лiрники, якi ходили мiстами i селами, спiвали дум пiд акомпанемент своïх iнструментiв. Самi вони називали думи "козацькими пiснями", "поважними пiснями". Навiть деякi украïнськi письменники перекладали ïх iншими мовами, вели дослiдження текстiв. На формування дум впливали казки, легенди, перекази, давньоруськi билини. В умовах постiйних тривог, викликаних нашестями загарбникiв, з'являються думи "Маруся Богуславка", "Самiйло Кiшка", "Козак Голота".
Але серед украïнського епосу були думи, якi розповiдали про родиннi стосунки: мiж батьками i дiтьми, братами i сестрами: "Бiдна вдова i три сини", "А в недiлю-пораненьку...", "Проводи козака". Вони мали неабияку популярнiсть серед слухачiв i виконавцiв.
лiро-епiчнi твори з яскравим сюжетом, що мають трагiчну або фантастичну розв'язку. Вони були джерелом художньоï лiтератури, iз якого черпали мотиви i настроï Тарас Шевченко, Iван Франко, Леся Украïнка. Мотиви балад були рiзнi: туга за нареченою, вбитий на вiйнi козак, почуття дiвчини, з яких насмiялися, зле чарiвництво та прокльони свекрухи на адресу молодоï невiстки, зрада i помста. Украïнськi балади-пiснi вiдображають свiтобачення i уявлення рiзних поколiнь, ïх зв'язок з природою: Персонажi балад представленi символами. Син, якого прокляла матiр, стає явором, невiстка, яку зненавидiла свекруха, - тополею. Дiвчина може перетворитися на пташку, а козацька смерть представляється в iнших образах: "в головах ворон кряче, а в нiженьках коник плаче", є образи ясного сокола, сизого голуба, сивоï зозулi.
Трапляються у баладах казковi мотиви, дуже поширена гiпербола, що стосується фiзичноï сили героïв.
Однiєю рукою та тисячу татар поклав, А другою - ще три тисячi.
Дуже популярною баладою серед украïнцiв є балада "Ой не ходи, Грицю", ïï сюжет обiгрувався рiзними поетами, серед яких була Лiна Костенко, Михайло Старицький.
Скiльки б не минуло столiть, балади i думи не перестануть цiкавити нас. Кожен зможе знайти в них щось цiкаве. Збирачi фольклору й досi мандрують мiстами й селами, записують цiкавi тексти дум, пiсень, балад, прислiв'ïв i приказок. Дуже радує й те, що в наш час украïнська сцена, театр, молодi виконавцi звертаються до народного епосу, знаходять у ньому щось своє.