ма украинского поэта Николая Вороного, написанная в 1899 году в Полтаве.
Сюжет поэмы навеян летописной легендой о чудодейственной силе травы-зелья евшан (полынь), которая возвращает людям утраченную память.
Актуальная для денационализированных украинцев, эта легенда вдохновила Н. Вороного на поэтическое отображение пробуждения самосознания людей, которые потеряли свои национальные корни. Сам символ евшана, как и многочисленные пересказы и перепевы легенды, были настолько актуальны и понятны на Украине, что не только литературные произведения, но и периодические издания, народные хоровые коллективы, школы выбирали для своего названия слово евшан, а литературный критик Николай Федюшко взял его себе в качестве псевдонима.
Ігор бере данину в древлян – йому здається мало, він бере ще – обурені древ-ляни убивають його й ховають – вирішують оженити свого князя Мала на княгині Ользі, а з її дитиною Святославом зробити все, що завгодно – відправляють посланців – Ольга просить їх прийти завтра, сказавши зранку тим, хто їх кликатиме: «Не їдемо на конях, ні пішки не підемо, але понесіть нас у події» – уночі Ольжині воїни виривають велику яму, куди вранці вкидають цілу лодію, у якій живцем закопують посланців – Ольга від-правляє посланців до древлян і просить, щоб ті прислали їй найкращих мужів – мужів, які приїхали, Ольга спалює в лазні – Ольга йде до древлян, просить їх підготувати меди, щоб справити тризну по чоловіку – напоєних древлян наказує вирізати – древлянській полянські воїни сходяться на бій – малий Святослав метає списа – поляни перемага-ють, перелякані древляни ховаються в домівках – Ольга обіцяє їм мир, але просить наостанок маленьку данину «по три голуби й по три горобці» від двору – раді древляни їй дають цю данину – воїни Ольги підпалюютьптахів, а ті летять до своїх гнізд – Іскоростень згорів, а хто вцілів, узяті в полон – Ольга накладе ще більшу данину й править довго й у злагоді зі своїм сином Святославом.
ма украинского поэта Николая Вороного, написанная в 1899 году в Полтаве.
Сюжет поэмы навеян летописной легендой о чудодейственной силе травы-зелья евшан (полынь), которая возвращает людям утраченную память.
Актуальная для денационализированных украинцев, эта легенда вдохновила Н. Вороного на поэтическое отображение пробуждения самосознания людей, которые потеряли свои национальные корни. Сам символ евшана, как и многочисленные пересказы и перепевы легенды, были настолько актуальны и понятны на Украине, что не только литературные произведения, но и периодические издания, народные хоровые коллективы, школы выбирали для своего названия слово евшан, а литературный критик Николай Федюшко взял его себе в качестве псевдонима.
Ігор бере данину в древлян – йому здається мало, він бере ще – обурені древ-ляни убивають його й ховають – вирішують оженити свого князя Мала на княгині Ользі, а з її дитиною Святославом зробити все, що завгодно – відправляють посланців – Ольга просить їх прийти завтра, сказавши зранку тим, хто їх кликатиме: «Не їдемо на конях, ні пішки не підемо, але понесіть нас у події» – уночі Ольжині воїни виривають велику яму, куди вранці вкидають цілу лодію, у якій живцем закопують посланців – Ольга від-правляє посланців до древлян і просить, щоб ті прислали їй найкращих мужів – мужів, які приїхали, Ольга спалює в лазні – Ольга йде до древлян, просить їх підготувати меди, щоб справити тризну по чоловіку – напоєних древлян наказує вирізати – древлянській полянські воїни сходяться на бій – малий Святослав метає списа – поляни перемага-ють, перелякані древляни ховаються в домівках – Ольга обіцяє їм мир, але просить наостанок маленьку данину «по три голуби й по три горобці» від двору – раді древляни їй дають цю данину – воїни Ольги підпалюютьптахів, а ті летять до своїх гнізд – Іскоростень згорів, а хто вцілів, узяті в полон – Ольга накладе ще більшу данину й править довго й у злагоді зі своїм сином Святославом.
Объяснение: