Про міцність народних традицій східне прислів’я оповідає, що старі дерева не гнуться, а сиві ріки не висихають. Пісня є однією із святинь нашого українського народу, його найціннішим духовним скарбом. Здавна Україна славилася піснями, які дбайливо передавалися від покоління до покоління. Пісня ніби цілюще джерело, з якого б скільки не пив, а більше пити хочеться. В українській пісні кохання, ласка, тривога.
Тут трепет материнської душі, світ добра, краси і справедливості. Скільки ж пісень склали люди, аби висловити свою палку любов до краю,де народилися і живуть. В них оспівується наше минуле, незламність духу, нескореність, сила та слава.
З піснею пов’язані вікові поривання українців до омріяної незалежності, яка в наш час стала реальністю. Саме в пісні поєднане минуле, сучасне та майбутнє рідного народу, його погляди, світобачення і психологія.
Пісня – це характер, могутність, духовна скарбниця народу, це дорогоцінна спадщина, яка дісталась нам від минулих століть. Прекрасні, мелодійні, милозвучні пісні ллються живлющими струмочками, надихають, збагачують та облагороджують. У піснях народ передає з покоління в покоління набутий досвід, культуру і традиції. З їх до люди обмінюються думками, переживаннями, ідеями, висловлюють свої почуття. Пісня – це знаряддя, яке здійснює зв’язок поколінь.То ж пишаймось і плекаймо кожне слово рідної пісні, передане нам у спадок від наших предків.
6. Насправді чекіст не намагався когось переконати, що він залізна людина. Герой просто беззаперечно вірив у правильність лозунгів революції: "Земля - селянам, заводи - робітникам, влада - радам". Він був переконаний, що треба лише дійти до світлих озер загірної комуни, яка житиме за такими законами. Інша справа, що побудувати гармонійне суспільство шляхом тотального винищення опонентів неможливо. Результатом таких методів у творі стає вбивство матері, а в реальному житті - встановлення тоталітарного режиму.
7. Це не зовсім так. Андрюша не тільки співчуває, але й намагається відмовити Я від такого кроку. Коли ж розуміє, що методи "чорного трибуналу" несумісні з його поглядами, вирушає на фронт. Доктору Тагабату взагалі не знайомі людські почуття, він холоднокровний натхненник революції, її "сірий кардинал". Дегенерат - бездумна машина вбивства, садист, який отримує задоволення від процесу знищення. Вони обидва просто не спроможні на співчуття.
8. Ні Тагабату, ні дегенерату не властиві риси Людини, а тому вони не спрможні на розуміння й до . Мені здається, Тагабат зумисне тримає героя в психологічній напрузі, для нього вибір Я - своєрідний експеримент, за яким він із цікавістю ігає. А дегенерат, по-моєму, взагалі не усвідомлює моральної колізії, адже автор не випадково називає його саме дегенератом.
9. Хоча Я й твердить постійно, що він і чекіст, і людина, однак підписи під вироками ставить саме він як голова трибуналу. Отже, незважаючи на муки вибору, Я виявляється нічим не кращим для жертв, ніж Тагабат і дегенерат. Громадянська війна постає як процес самознищення народу і моральних цінностей. Натхненні Тагабатами дегенерати винищують черниць, інтелігентів, звищайних міщан і селян, над якими й вершить свій суд трибунал.
11. Перед Я був відкритий шлях, який обрав Андрюша - покинути трибунал. Але віра чекіста в ідеали загірної комуни була такою фанатичною, що він змирився з необхідністю великих жертв заради перемоги революції. Ні, розв'язка не могла бути іншою, бо Хвильовий саме й показує трагедію руйнування людської особистості, яка заради ідеалів революційних відмовляється від людських.
Про міцність народних традицій східне прислів’я оповідає, що старі дерева не гнуться, а сиві ріки не висихають. Пісня є однією із святинь нашого українського народу, його найціннішим духовним скарбом. Здавна Україна славилася піснями, які дбайливо передавалися від покоління до покоління. Пісня ніби цілюще джерело, з якого б скільки не пив, а більше пити хочеться. В українській пісні кохання, ласка, тривога.
Тут трепет материнської душі, світ добра, краси і справедливості. Скільки ж пісень склали люди, аби висловити свою палку любов до краю,де народилися і живуть. В них оспівується наше минуле, незламність духу, нескореність, сила та слава.
З піснею пов’язані вікові поривання українців до омріяної незалежності, яка в наш час стала реальністю. Саме в пісні поєднане минуле, сучасне та майбутнє рідного народу, його погляди, світобачення і психологія.
Пісня – це характер, могутність, духовна скарбниця народу, це дорогоцінна спадщина, яка дісталась нам від минулих століть. Прекрасні, мелодійні, милозвучні пісні ллються живлющими струмочками, надихають, збагачують та облагороджують. У піснях народ передає з покоління в покоління набутий досвід, культуру і традиції. З їх до люди обмінюються думками, переживаннями, ідеями, висловлюють свої почуття. Пісня – це знаряддя, яке здійснює зв’язок поколінь.То ж пишаймось і плекаймо кожне слово рідної пісні, передане нам у спадок від наших предків.
6. Насправді чекіст не намагався когось переконати, що він залізна людина. Герой просто беззаперечно вірив у правильність лозунгів революції: "Земля - селянам, заводи - робітникам, влада - радам". Він був переконаний, що треба лише дійти до світлих озер загірної комуни, яка житиме за такими законами. Інша справа, що побудувати гармонійне суспільство шляхом тотального винищення опонентів неможливо. Результатом таких методів у творі стає вбивство матері, а в реальному житті - встановлення тоталітарного режиму.
7. Це не зовсім так. Андрюша не тільки співчуває, але й намагається відмовити Я від такого кроку. Коли ж розуміє, що методи "чорного трибуналу" несумісні з його поглядами, вирушає на фронт. Доктору Тагабату взагалі не знайомі людські почуття, він холоднокровний натхненник революції, її "сірий кардинал". Дегенерат - бездумна машина вбивства, садист, який отримує задоволення від процесу знищення. Вони обидва просто не спроможні на співчуття.
8. Ні Тагабату, ні дегенерату не властиві риси Людини, а тому вони не спрможні на розуміння й до . Мені здається, Тагабат зумисне тримає героя в психологічній напрузі, для нього вибір Я - своєрідний експеримент, за яким він із цікавістю ігає. А дегенерат, по-моєму, взагалі не усвідомлює моральної колізії, адже автор не випадково називає його саме дегенератом.
9. Хоча Я й твердить постійно, що він і чекіст, і людина, однак підписи під вироками ставить саме він як голова трибуналу. Отже, незважаючи на муки вибору, Я виявляється нічим не кращим для жертв, ніж Тагабат і дегенерат. Громадянська війна постає як процес самознищення народу і моральних цінностей. Натхненні Тагабатами дегенерати винищують черниць, інтелігентів, звищайних міщан і селян, над якими й вершить свій суд трибунал.
11. Перед Я був відкритий шлях, який обрав Андрюша - покинути трибунал. Але віра чекіста в ідеали загірної комуни була такою фанатичною, що він змирився з необхідністю великих жертв заради перемоги революції. Ні, розв'язка не могла бути іншою, бо Хвильовий саме й показує трагедію руйнування людської особистості, яка заради ідеалів революційних відмовляється від людських.
Объяснение: