У нашій сім’ї дуже люблять співати пісні і з задоволенням слухають як сучасну, так і класичну музику. Просто неможливо уявити собі наше життя без пісень. Кожен день ми чуємо їх по радіо, телевізору, з вікон будинків і на концертах. Я довго думала, яку з пісень назвати найулюбленішою? Напевно, це пісні “Ти чуєш, море?” На вірші чудового поета Михайла Пляцковського. Вона знайома мені дуже давно, перший раз я почула її у дитячому садку, її співала наша вихователька. Потім, коли я пішла до школи, ми співали її з дівчатами на уроках музики. Ця пісня дуже романтична, спокійна і тривожна, вона зачарувала мене своєю красою і мелодійністю. Коли я чую її, то закриваю очі і бачу нескінченну морську гладь, величезний білосніжний корабель і чую крики чайок. Якщо мені сумно, я завжди наспівую її, і на душі відразу стає спокійно. Мені здається, що ця пісня буде зі мною все життя і до здійснити мою заповітну мрію – попливсти на кораблі та обплавти весь світ.
Українська пісня — це частина духовного життя народу і вона не залишає його ні в радості, ні в смутку, крок у крок слідує за ним від дитинства до старості. З піснею на вустах він не тільки відзначає свята, не тільки прикрашає народні обряди, а й також славить свої перемоги на ворогом.Кожне своє враження, кожне переживання людина виливала в пісні. Релігійні почування висловлюються в лірницьких піснях; тяжка праця на своїм власнім полі — в обжинкових та косарських піснях («Ой любо та мило»); ще тяжча праця на панських ланах — у кріпацьких («У неділю рано-вранці», «Яром, хлопці, яром»); мандрівки за заробітком — у чумацьких та бурлацьких («їхав, їхав та чумак Макара», «Зібралися всі бурлаки»); туга за ріднею та Батьківщиною на чужині — у рекрутських («Ой не жаль мені ні на кого»); щасливе або безнадійне кохання, суперництво, життя за нелюбом, підступність злої свекрухи, краса природи — в ліричних та родинно-побутових піснях («Цвіте терен, цвіте терен», «А я в батька росла», «Била мене мати»).
