Дата та місце створення: 1890, Євпаторiя Рід: лірика
Тема: розповідь про красу морського пейзажу, його звуків. Ідея: від місця знаходження людини, погоди та стану природи залежить духовний стан людини.
Художні засоби: Епітети: час гарячий, ясне море, ясні хмарки, країна світла,хвилечка перлиста, край вічного проміння. Повтори: Ясне небо, ясне море, / Яснi хмарки, ясне сонце; Править хтось малим човенцем. Метафори: рине хвилечка, в'ється стежечка, золото спадає. Ритор. оклики: Певно, тут не чули зроду, / Що бува негода в свiтi!; Як би я тепер хотiла...Золотим шляхом по Лірична героїня по-справжньому захоплюється красою морського краю, де знаходить душевний спокій, рівновагу. Саме біля моря забуваються всі нещастя, людина мислить позитивно, народжує мрії.
Фрідріх уособлює найкращі людські риси. Зовні ця людина, можливо, навіть не викликає симпатії: "Був худий, гнилозубий і брудний". Проте цей персонаж має глибокий внутрішній світ. Займається Фрідріх ремеслом: "Робив тільки прикраси зі шматочків цегли". Навіть у скрутну хвилину наш персонаж не втрачає чуйності. Попри важку хворобу, він пестить та розважає дітей, сумує за власними дітками. Мабуть, його тішила надія, що вони все ж таки колись будуть разом. Серце Фрідріха сповнене віри, любові та добра. І у полоні, у часи хвороби, він вміє знаходити красу та не забуває про мистецтво. На жаль, хвороба та туга роблять своє - Фрідріх вирішує піти з життя
Автор: Леся Українка
Дата та місце створення: 1890, Євпаторiя
Рід: лірика
Тема: розповідь про красу морського пейзажу, його звуків.
Ідея: від місця знаходження людини, погоди та стану природи залежить духовний стан людини.
Художні засоби:
Епітети: час гарячий, ясне море, ясні хмарки, країна світла,хвилечка перлиста, край вічного проміння.
Повтори: Ясне небо, ясне море, / Яснi хмарки, ясне сонце; Править хтось малим човенцем.
Метафори: рине хвилечка, в'ється стежечка, золото спадає.
Ритор. оклики: Певно, тут не чули зроду, / Що бува негода в свiтi!; Як би я тепер хотiла...Золотим шляхом по Лірична героїня по-справжньому захоплюється красою морського краю, де знаходить душевний спокій, рівновагу. Саме біля моря забуваються всі нещастя, людина мислить позитивно, народжує мрії.
Фрідріх уособлює найкращі людські риси. Зовні ця людина, можливо, навіть не викликає симпатії: "Був худий, гнилозубий і брудний". Проте цей персонаж має глибокий внутрішній світ. Займається Фрідріх ремеслом: "Робив тільки прикраси зі шматочків цегли". Навіть у скрутну хвилину наш персонаж не втрачає чуйності. Попри важку хворобу, він пестить та розважає дітей, сумує за власними дітками. Мабуть, його тішила надія, що вони все ж таки колись будуть разом. Серце Фрідріха сповнене віри, любові та добра. І у полоні, у часи хвороби, він вміє знаходити красу та не забуває про мистецтво. На жаль, хвороба та туга роблять своє - Фрідріх вирішує піти з життя
Объяснение: