Сюжет: есть сюжет: образы событий (...каких именно...) ; без сюжета: образы чувств (...). Художественные средства, с которых созданы эти образы: Композиция: размер, рифма, ритм.
Тропы - слова и обороты, которые употребляются не в прямом, а в образном, переносном значении: эпитет - художественное определение; сравнение; аллегория - иносказательное изображение абстрактного понятия/явления через конкретные образы и предметы; ирония - скрытая насмешка; гипербола - художественное преувеличение; литота - художественное преуменьшение; олицетворение - например: куст, который разговаривает, думает, чувствует; метафора - скрытое сравнение, построенное на похожести/контрасте явлений, в котором слова "как", "словно" - отсутствуют; паралеллизм.
Стилистические фигуры: повторы/рефрен; риторический вопрос, обращение - повышают внимание читателя и не требуют ответа; антитеза/противопоставление; градация - например: светлый - бледный - едва заметный; инверсия - необычный порядок слов в предложении с очевидным нарушением синтаксической конструкции; умолчание - незаконченное, неожиданно оборванное предложение, в котором мысль высказана не полностью, читатель додумывает ее сам.
Поэтическая фонетика: аллитерация - повторение одинаковых согласных; ассонанс - повторение гласных; анафора - едино начатие, повторение слова или группы слов в начале нескольких фраз или строф; эпифора - противоположна анафоре - повторение одинаковых слов в конце нескольких фраз или строф. Синонимы, антонимы, омонимы, архаизмы, неологизмы.
Образ лирического героя, авторское "Я".
Литературное направление: романтизм, реализм, сюрреализм, символизм, акмеизм, сентиментализм, авангардизм, футуризм, модернизм и т. д.
Жанр: эпиграмма (сатирический портрет) , эпитафия (посмертное) , элегия (грустное стихотворение, чаще всего о любви) , ода, поэма, , роман в стихах, песня, сонет и т. д.
Іноді я замислююсь над тим, що, ставши дорослим, обов'язково буду згадувати своє дитинство. А раптом стану відомим письменником чи режисером? Чи є у моєму житті щось цікаве, про що можна розповісти через 20, 30 років? Може, напишу книжку про літні подорожі до Криму? А може, про наші з друзями пригоди? А можливо, зняти фільм про шкільні будні, адже і в них є чимало веселого? Думаєте, це буде нікому не цікаво? А ось у повісті М. Стельмаха "Гуси-лебеді летять", яку ми нещодавно вивчали на уроках української літератури, автор дуже цікаво розповів про своє дитинство, взаємини з однолітками та дорослими.
Оповідь у творі ведеться від імені головного героя — хлопчика Михайлика. Це сам Михайло Панасович Стельмах у дитячі роки. Дитинство письменника припало на нелегкі 20-ті роки XX століття, коли відбувалося становлення нової держави, яке супроводжували холод, голод і злидні. Михайлик розповідає про своє життя й переживання, про своє ставлення до всього, що він бачить навколо, свідком й учасником чого доводиться бути йому самому. Образ Михайлика розкривається різними засобами: це і самохарактеристика, і розповідь інших про вчинки героя, про ставлення до нього батьків, дядька Себастьяна тощо. Михайлик дуже любить казки та легенди, які розповідають йому дідусь Дем'ян та бабуся. Мабуть, тому світ навколо іноді здається хлопцю чарівною казкою: зорі у високому небі, запах. жита в полі та різних трав у лісі, перепілка в житі й дятел на старій груші. Хлопець шанує й оберігає природу, тонко відчуває її красу.
З великою любов'ю та пошаною герой описує людей, які прищепили йому любов до праці, книги, добра й краси в житті: це батько та мати, бабуся з дідусем, дядько Себастьян. Ці неосвічені, бідні люди мали найголовніше — великі душі й добрі серця. Ми розуміємо, що саме родина сформувала з хлопця чесну, працьовиту, порядну людину, а нестатки навчили співчувати чужому горю (пригадаймо хоча б епізод, коли Михайлик допомагає голодній жінці з дитиною, віддаючи їм гарбузове насіння).
Михайлик — допитлива дитина, любить навчатися, читати. Він перечитував усе, що тільки потрапляло під руку, навіть прочитав книжку з дивною назвою "Космографія". Згодом і сам вирішує стати письменником. Спочатку Михайлик багато перечитав книжок, особливо таких, де є стрілянина. А потім і сам захотів написати п'єсу.
Але Михайлик — не якась там ідеальна дитина: він дуже жвавий, веселий, непосидючий, любить розважатися й бешкетувати з друзями, спілкуватися з подружкою Любою.
"Прямо над нашою хатою пролітають лебеді" — так починається повість. Цим образом вона й завершується. Гуси-лебеді — своєрідний символ дитинства, який осяює все доросле життя людини: "Гуси-лебеді летять ... над моїм дитинством, ... над моїм життям!"
пейзаж;
общественно-политическая;
любовная/интимная;
философская.
Сюжет:
есть сюжет: образы событий (...каких именно...) ;
без сюжета: образы чувств (...).
Художественные средства, с которых созданы эти образы:
Композиция: размер, рифма, ритм.
Размер:
_ _' / _ _' / _ _' /_ _' ямб 4-стопный (ударение на каждом втором слоге) ;
'_ _ / '_ _ / '_ _ хорей 3-стопный;
'_ _ _ дактиль;
_ _' _ амфибрахий;
_ _ _' анапест.
Рифма:
аабб - парная;
абаб - перекрестная;
абба - кольцевая.
Тропы - слова и обороты, которые употребляются не в прямом, а в образном, переносном значении:
эпитет - художественное определение;
сравнение;
аллегория - иносказательное изображение абстрактного понятия/явления через конкретные образы и предметы;
ирония - скрытая насмешка;
гипербола - художественное преувеличение;
литота - художественное преуменьшение;
олицетворение - например: куст, который разговаривает, думает, чувствует;
метафора - скрытое сравнение, построенное на похожести/контрасте явлений, в котором слова "как", "словно" - отсутствуют;
паралеллизм.
Стилистические фигуры:
повторы/рефрен;
риторический вопрос, обращение - повышают внимание читателя и не требуют ответа;
антитеза/противопоставление;
градация - например: светлый - бледный - едва заметный;
инверсия - необычный порядок слов в предложении с очевидным нарушением синтаксической конструкции;
умолчание - незаконченное, неожиданно оборванное предложение, в котором мысль высказана не полностью, читатель додумывает ее сам.
Поэтическая фонетика:
аллитерация - повторение одинаковых согласных;
ассонанс - повторение гласных;
анафора - едино начатие, повторение слова или группы слов в начале нескольких фраз или строф;
эпифора - противоположна анафоре - повторение одинаковых слов в конце нескольких фраз или строф.
Синонимы, антонимы, омонимы, архаизмы, неологизмы.
Образ лирического героя, авторское "Я".
Литературное направление: романтизм, реализм, сюрреализм, символизм, акмеизм, сентиментализм, авангардизм, футуризм, модернизм и т. д.
Жанр: эпиграмма (сатирический портрет) , эпитафия (посмертное) , элегия (грустное стихотворение, чаще всего о любви) , ода, поэма, , роман в стихах, песня, сонет и т. д.
Іноді я замислююсь над тим, що, ставши дорослим, обов'язково буду згадувати своє дитинство. А раптом стану відомим письменником чи режисером? Чи є у моєму житті щось цікаве, про що можна розповісти через 20, 30 років? Може, напишу книжку про літні подорожі до Криму? А може, про наші з друзями пригоди? А можливо, зняти фільм про шкільні будні, адже і в них є чимало веселого? Думаєте, це буде нікому не цікаво? А ось у повісті М. Стельмаха "Гуси-лебеді летять", яку ми нещодавно вивчали на уроках української літератури, автор дуже цікаво розповів про своє дитинство, взаємини з однолітками та дорослими.
Оповідь у творі ведеться від імені головного героя — хлопчика Михайлика. Це сам Михайло Панасович Стельмах у дитячі роки. Дитинство письменника припало на нелегкі 20-ті роки XX століття, коли відбувалося становлення нової держави, яке супроводжували холод, голод і злидні. Михайлик розповідає про своє життя й переживання, про своє ставлення до всього, що він бачить навколо, свідком й учасником чого доводиться бути йому самому. Образ Михайлика розкривається різними засобами: це і самохарактеристика, і розповідь інших про вчинки героя, про ставлення до нього батьків, дядька Себастьяна тощо. Михайлик дуже любить казки та легенди, які розповідають йому дідусь Дем'ян та бабуся. Мабуть, тому світ навколо іноді здається хлопцю чарівною казкою: зорі у високому небі, запах. жита в полі та різних трав у лісі, перепілка в житі й дятел на старій груші. Хлопець шанує й оберігає природу, тонко відчуває її красу.
З великою любов'ю та пошаною герой описує людей, які прищепили йому любов до праці, книги, добра й краси в житті: це батько та мати, бабуся з дідусем, дядько Себастьян. Ці неосвічені, бідні люди мали найголовніше — великі душі й добрі серця. Ми розуміємо, що саме родина сформувала з хлопця чесну, працьовиту, порядну людину, а нестатки навчили співчувати чужому горю (пригадаймо хоча б епізод, коли Михайлик допомагає голодній жінці з дитиною, віддаючи їм гарбузове насіння).
Михайлик — допитлива дитина, любить навчатися, читати. Він перечитував усе, що тільки потрапляло під руку, навіть прочитав книжку з дивною назвою "Космографія". Згодом і сам вирішує стати письменником. Спочатку Михайлик багато перечитав книжок, особливо таких, де є стрілянина. А потім і сам захотів написати п'єсу.
Але Михайлик — не якась там ідеальна дитина: він дуже жвавий, веселий, непосидючий, любить розважатися й бешкетувати з друзями, спілкуватися з подружкою Любою.
"Прямо над нашою хатою пролітають лебеді" — так починається повість. Цим образом вона й завершується. Гуси-лебеді — своєрідний символ дитинства, який осяює все доросле життя людини: "Гуси-лебеді летять ... над моїм дитинством, ... над моїм життям!"
Объяснение: