Мені б дуже хотілось мати летючий корабель, який можна керувати силою думки. І мати на ньому команду вірних друзів,які б своїми здібностями змогли допомагати. Ми б відвідали усі дитячі будинки в Україні, і ті,хто вміє шити,в'язати і майструвати, пошили б гарний одяг, ляльки і м'які іграшки, зв'язали теплі шарфи,шапки. зробили б гарні качелі і новенькі дерев'яні меблі. Ті друзі, які знають казки і цікаві історії, розповідали б їх тим діткам,щоб в них було цікавіше життя.Я б хотів(хотіла) там знайти ще багато-багато друзів і ми б разом допомагали дітям усього світу.
Одним із найулюбленіших і найпоширеніших видів рукоділля є вишивка. За старих часів на Русі всі жінки володіли цим мистецтвом.Вона була пов’язана зі стародавніми звичаями й обрядами українського селянства. За до голки й різних ниток українські жінки перетворювали просту тканину на витвір мистецтва. Мистецтво вишивання має багатовікову історію. У давні часи кожен народ, а іноді й невелике селище мали свої особливості у вишивці й інших видах народної творчості. З покоління в покоління майстрині відпрацьовували й поліпшували узори й кольорову гаму, створювали зразки вишивки з характерними національними рисами. вишивка — це мистецтво прикрашати тканину. Протягом століть вишивальниці експериментували з відповідними матеріалами, розвиваючи й удосконалюючи своє мистецтво, черпаючи натхнення в навколишньому світі, у мистецтві, в орнаментах інших часів і культур. Вишивку використовували для багатьох цілей: щоб увічнити пам’ять про події приватного або суспільного життя, для висловлення різних політичних або духовних ідей. Останнім часом усе частіше можна побачити людей в українських сорочках — їх одягають у дні релігійних і національних свят, на наукові конференції та громадські зібрання. Певне, сучасні українці інтуїтивно відчувають, що їм бракує таємних символів. Змінюються часи. Змінюються покоління, їхні уподобання та погляди.Серед них і традиції, пов’язані з вишивкою.Збережімо цю традицію
Одним із найулюбленіших і найпоширеніших видів рукоділля є вишивка. За старих часів на Русі всі жінки володіли цим мистецтвом.Вона була пов’язана зі стародавніми звичаями й обрядами українського селянства. За до голки й різних ниток українські жінки перетворювали просту тканину на витвір мистецтва.
Мистецтво вишивання має багатовікову історію. У давні часи кожен народ, а іноді й невелике селище мали свої особливості у вишивці й інших видах народної творчості. З покоління в покоління майстрині відпрацьовували й поліпшували узори й кольорову гаму, створювали зразки вишивки з характерними національними рисами.
вишивка — це мистецтво прикрашати тканину. Протягом століть вишивальниці експериментували з відповідними матеріалами, розвиваючи й удосконалюючи своє мистецтво, черпаючи натхнення в навколишньому світі, у мистецтві, в орнаментах інших часів і культур. Вишивку використовували для багатьох цілей: щоб увічнити пам’ять про події приватного або суспільного життя, для висловлення різних політичних або духовних ідей.
Останнім часом усе частіше можна побачити людей в українських сорочках — їх одягають у дні релігійних і національних свят, на наукові конференції та громадські зібрання. Певне, сучасні українці інтуїтивно відчувають, що їм бракує таємних символів.
Змінюються часи. Змінюються покоління, їхні уподобання та погляди.Серед них і традиції, пов’язані з вишивкою.Збережімо цю традицію