очень надо Стежина А. Малишка до рідної домівки живе у його:

а) серці; б) думках; в) душі.

2. Рідною стежиною поет вважає стежину:

а) біля воріт батьківської хати; б) вздовж широких ланів;в) ту, якою він ходив до школи.

3. Скільки років живе у серці А. Малишка стежина?

а) Тридцять п’ять; б) з самого дитинства; в) скільки він її пам’ятає.

4. Де обрій землю обніма?

а) За смерековим лісом; б) на вечоровім видноколі; в) на заході.

5. Біля серця поета стежина стеле:

а) сонячний шлях; б) цвіт; в) щастя і радість.

6. Рядок поезії, який повторюється двічі:

а) «Кудись пішла, не повертає»; б) «Дощами знесена у даль»; в) «Одним одна біля воріт».

7. Чим «мита-перемита» стежина?

а) Річковою водою; б) дощами; в) талою водою.

8. Яка сільськогосподарська культура згадується у пісні?

а) Кукурудза; б) жито; в) соняшник.

9. Стежина для А. Малишка — це:

а) його зв’язок з рідним краєм, батьківщиною; б) символ добра і краси; в) любов до краси

природи.

10. Згадуючи свою стежину, поет відчуває:

а) піднесення і радість; б) розчарування; в) біль і жаль.

11. Як висловлюється А. Малишко у творі з приводу того, через що він згадує стежину?

Бо він:

а) хоче побачити її «...в темнім лузі»; б) сам не знає; в) повсякчас згадує її.

12. Пісня А. Малишка «Стежина» («Чому, сказати, й сам не знаю»), як і багато інших,

стала:

а) ліричною; б) народною; в) музичною.

13. «Стежину» поет написав:

а) 8 лютого 1970 року; б) 18 травня 1965 року; в) 28 квітня 1956 року.

14. Стежина, на думку А. Малишка,— безперечнеа індивідуальна, як людське:

а) щастя; б) життя; в) прагнення стати кращим.

Вони кмітливі, не боязкі, підслуховують плани Тишкевича та пана Кобильського. У них є хоробрість, відвага, чесність, справедливість. У 2 розділі вони хотіли піти зі Швайкою. Але він не дозволив їм піти, тому що вони маленькі, і сказав, що їм треба підрости. Вовка Барвінка вони також залишили на сторожі.  Він поклав свою голову Санькові на груди і дивився на зірки. Грицик був розумний, інколи допитливий. Коли Санько охороняв курчат, тоді прийшов Грицик і сказав, що вони йдуть козакувати. Він також схотів піти. А мама відповіла: А як же курчата?  Санько відказав: - Так ти ж є дома, ти й посторожуй! Мама відповідає: - От реп"ях малий! Ну йди, тільки ж дивись мені, допізна не гуляй, бо шукати не стану. А він не чув і пішов.

Чи часто ми, називаючи когось другом, задумуємось, а що ж це насправді таке – справжня дружба? Мабуть, що ні. Хтось один скаже: „В мене дуже багато друзів!”, але якщо його спитати, хто для нього є справжнім другом, він задумається і не зможе відразу відповісти.
А яким же має бути справжній друг? Чи є якісь загальнообов’язкові правила , „закони” справжньої дружби? На мою думку, правил немає і не бути не може. Тому що дружба вище цього...
У кожного свої уявлення про дружбу і справжнього друга. Для когось справжній друг – це той, хто „завжди ходить зі мною на різні вечірки і може позичити мені грошей”, а для когось – зовсім ні.
Для мене справжній друг – це той, хто не обмане і скаже правду, якою б гіркою вона не була. А ще друг ніколи не відмовить у до Коли потрапляєш в складну ситуацію, то першою протягнутою рукою буде рука СПРАВЖНЬОГО друга і, коли втрачаєш сили йти по життю далі, першим плечем підтримки буде плече СПРАВЖНЬОГО друга.
Друг перевіряється в біді і, щоб зрозуміти, чи друг поряд з тобою, треба ще пуд солі з’їсти з цією людиною.
Скористаюсь однією мудрістю: „Легко померти за друга, але важко знайти такого друга, за якого легко померти!” Я згодна, і можу ще додати, що дружба перевіряється часом і життєвими ситуаціями.
Підсумовуючи, можу сказати, що, справді, дружба не має законів, але, на мою думку, має бути табу. Табу на що? На зраду і на корисливість. Адже, коли з’являється або те, або інше, то дружба перестає існувати, як на мене. А ви зі мною згодні?