Іван Сила – реальна постать, український боксер, важкоатлет, що був визнаний найсильнішою людиною на Землі у минулому столітті. Про цю людино було знято фільм та написано О. Гаврошем твір, що має назву «Неймовірні пригоди Івана Сили». У цій казці розповідається про різні реальні та вигадані уявою автора події, що стались у житті Івана. Іван був народжений у багатодітній родині, у досить ранньому віці змушений був покинути батьків та податися на заробітки до міста. Саме у місті почалися його справжні пригоди. Тут він влаштувався працювати вантажником, де, завдяки своїй силі, порався за половину робочого дня. На вокзалі важкоатлет познайомився зі своїм другом Микулцею, якого благородно врятував від побиття. Іван хоч і мав шалену силу, проте ніколи не застосовував її проти слабих та хворих. Визначною подією у житті Сили стає знайомство з Доктором Брякусом. Саме цей чоловік розповів йому, що треба багато тренуватись, правильно харчуватись та всіляко розвивати себе. Завдяки цьому знайомству Іван і став спортсменом. Проте не полишав цей чоловік і важкої праці на вокзалі: «...він не полишав праці вантажника — за старою селянською звичкою, яка завжди тримає у скрині окраєць черствого хліба на чорний день. До обіду Іван займався вправами, потім обідав із тренером і рушав на вокзал». Це дає нам усвідомити, що Іван – не лише талановита, а й працьовита та сильна духом людина. Чимало хорошого або ж поганого траплялось у житті цього чоловіка: смерть тренера, звинувачення у його вбивстві, тюрма, цирк, захист тварин, операція з заміни кістки на металеву пластину. Але у кожній ситуації важкоатлет вмів найголовніше – залишатися людяним та добрим, захищати тих, хто в цьому має потребу, вперто йти до своєї мети та постійно розвиватися. Іван наділений багатьма привабливими рисами, які б мав виховувати у собі кожний.
В древней повести об основании Москвы говорится, что князь Ростово-Суздальский Юрий Владимирович, прозванный Долгоруким, он же великий князь Киевский, был сыном князя Владимира Мономаха. Родился он в конце XI века.
Согласно легенде, князь вместе с дружиной проезжал по территории, на которой расположена современная Москва. Пора было отдохнуть, поесть, попить. Князю и его людям понравились «красные села», лесистая местность, в которой много было зверья всякого и ягод, а в реке, которую называли Москвой, полно было рыбы. Не хотелось уезжать из этих мест. Но у этих богатых земель имелся, как сказали князю, полноправный хозяин, некий боярин Степан Иванович Кучка, и были у него свои стражники. И место называлось Кучково.
Решил посмотреть князь Юрий все селения и насчитал их шесть: Воробьево, Симоново, Высоцкое, Ку-лишки, Кудрино, Сущево. Везде выходили крестьяне, кланялись ему в ноги и говорили, что их хозяин Степан Кучка, человек шибко богатый, а потому гордый и неприступный. Он владыка на Москве-реке.
Не понравились князю Игорю такие восхваления. А еще больше не понравилось, что боярин этот, Степан Кучка, не вышел поприветствовать его, князя полноправного. Ему указали на дом боярина, стоявший на холме недалеко от Москвы-реки. Дружинники князя постучались в ворота.
Нелюбезно принял Степан Кучка гостей не но усадил их за стол, велел накормить, напоить. Увидел князь дочь Степана Кучки, Улиту, красавицу несравненную, понравилась она ему очень. Хотел князь купить понравившиеся ему земли у боярина, но Степан Кучка вел речи гордые, не хотел уступать князю ни пяди земли, считая его себе ровней.
Обиделся князь, уехал в Суздаль и решил наказать боярина. Отправился он снова с дружиной в полюбившиеся ему места на берегу Москвы-реки, охотился, рыбачил, а под вечер постучался в терем боярина Кучки. А тот не открыл, не хотел пускать к себе гостя. Тут возмутились дружинники князя. По его приказу взломали ворота дубовые, ворвались во двор, раскидали стражников, схватили гордого боярина и всю его семью, включая красавицу дочь Улиту, привели к князю. Он и рассудил — гордого и неуступчивого боярина казнить, всю его родню разогнать, а дочь Улиту отдать за сына князя, Андрея. Таким образом, князь стал владельцем всех земель вдоль берега Москвы-реки.
Затем взошел Юрий Долгорукий на один из холмов, который называли Боровицким, осмотрел красивые места, все лежащие в округе шесть сел и повелел возвести на холме детинец, крепость, а вокруг нее построить город, который назвал Москвой по имени реки.
От боярина Кучки долгое время оставалось одно название «Кучково поле», в районе нынешних Чистых прудов и Сретенского бульвара.
Іван Сила – реальна постать, український боксер, важкоатлет, що був визнаний найсильнішою людиною на Землі у минулому столітті. Про цю людино було знято фільм та написано О. Гаврошем твір, що має назву «Неймовірні пригоди Івана Сили». У цій казці розповідається про різні реальні та вигадані уявою автора події, що стались у житті Івана.
Іван був народжений у багатодітній родині, у досить ранньому віці змушений був покинути батьків та податися на заробітки до міста. Саме у місті почалися його справжні пригоди. Тут він влаштувався працювати вантажником, де, завдяки своїй силі, порався за половину робочого дня. На вокзалі важкоатлет познайомився зі своїм другом Микулцею, якого благородно врятував від побиття. Іван хоч і мав шалену силу, проте ніколи не застосовував її проти слабих та хворих.
Визначною подією у житті Сили стає знайомство з Доктором Брякусом. Саме цей чоловік розповів йому, що треба багато тренуватись, правильно харчуватись та всіляко розвивати себе. Завдяки цьому знайомству Іван і став спортсменом. Проте не полишав цей чоловік і важкої праці на вокзалі: «...він не полишав праці вантажника — за старою селянською звичкою, яка завжди тримає у скрині окраєць черствого хліба на чорний день. До обіду Іван займався вправами, потім обідав із тренером і рушав на вокзал». Це дає нам усвідомити, що Іван – не лише талановита, а й працьовита та сильна духом людина.
Чимало хорошого або ж поганого траплялось у житті цього чоловіка: смерть тренера, звинувачення у його вбивстві, тюрма, цирк, захист тварин, операція з заміни кістки на металеву пластину. Але у кожній ситуації важкоатлет вмів найголовніше – залишатися людяним та добрим, захищати тих, хто в цьому має потребу, вперто йти до своєї мети та постійно розвиватися. Іван наділений багатьма привабливими рисами, які б мав виховувати у собі кожний.
В древней повести об основании Москвы говорится, что князь Ростово-Суздальский Юрий Владимирович, прозванный Долгоруким, он же великий князь Киевский, был сыном князя Владимира Мономаха. Родился он в конце XI века.
Согласно легенде, князь вместе с дружиной проезжал по территории, на которой расположена современная Москва. Пора было отдохнуть, поесть, попить. Князю и его людям понравились «красные села», лесистая местность, в которой много было зверья всякого и ягод, а в реке, которую называли Москвой, полно было рыбы. Не хотелось уезжать из этих мест. Но у этих богатых земель имелся, как сказали князю, полноправный хозяин, некий боярин Степан Иванович Кучка, и были у него свои стражники. И место называлось Кучково.
Решил посмотреть князь Юрий все селения и насчитал их шесть: Воробьево, Симоново, Высоцкое, Ку-лишки, Кудрино, Сущево. Везде выходили крестьяне, кланялись ему в ноги и говорили, что их хозяин Степан Кучка, человек шибко богатый, а потому гордый и неприступный. Он владыка на Москве-реке.
Не понравились князю Игорю такие восхваления. А еще больше не понравилось, что боярин этот, Степан Кучка, не вышел поприветствовать его, князя полноправного. Ему указали на дом боярина, стоявший на холме недалеко от Москвы-реки. Дружинники князя постучались в ворота.
Нелюбезно принял Степан Кучка гостей не но усадил их за стол, велел накормить, напоить. Увидел князь дочь Степана Кучки, Улиту, красавицу несравненную, понравилась она ему очень. Хотел князь купить понравившиеся ему земли у боярина, но Степан Кучка вел речи гордые, не хотел уступать князю ни пяди земли, считая его себе ровней.
Обиделся князь, уехал в Суздаль и решил наказать боярина. Отправился он снова с дружиной в полюбившиеся ему места на берегу Москвы-реки, охотился, рыбачил, а под вечер постучался в терем боярина Кучки. А тот не открыл, не хотел пускать к себе гостя. Тут возмутились дружинники князя. По его приказу взломали ворота дубовые, ворвались во двор, раскидали стражников, схватили гордого боярина и всю его семью, включая красавицу дочь Улиту, привели к князю. Он и рассудил — гордого и неуступчивого боярина казнить, всю его родню разогнать, а дочь Улиту отдать за сына князя, Андрея. Таким образом, князь стал владельцем всех земель вдоль берега Москвы-реки.
Затем взошел Юрий Долгорукий на один из холмов, который называли Боровицким, осмотрел красивые места, все лежащие в округе шесть сел и повелел возвести на холме детинец, крепость, а вокруг нее построить город, который назвал Москвой по имени реки.
От боярина Кучки долгое время оставалось одно название «Кучково поле», в районе нынешних Чистых прудов и Сретенского бульвара.