ООО Написать небольшое сочинение."Значение символов в поэзии николая Вороного будьте людьми ответьте нормально, это много, главное объясните значение символов

знайомлячись із головним героєм оповідання, федьком, ми спочатку ставимося до нього дещо насторожено. адже він був справжнім зірвиголовою. ніколи не давав своїм одноліткам спокійно гратися, завжди дражнив їх, забирав іграшки, навіть доводив до сліз. j за це від своїх батьків отримував доброї прочуханки. мене ж вражає мужність і чесність федька. навіть коли його били, він ніколи не кричав і не плакав, завжди казав правду, якою б вона не була. за не батько майже не гнівався на халамидника. навіть давав йому 2—3 копійки.

толя зовсім не такий, як федько. це ніжний та смирненький хлопчик, який намагається бути схожим на федька. але це йому не вдається, і він виглядає жалюгідним і смішним. федько постійно спокутував толю на якусь витівку. і смирненький, чепурненький хлопчик приходив додому весь у лахмітті, звинувачуючи в усьому федька.

в оповіданні описується випадок, де розкриваються справжні характери героїв. одного дня захеканий федько, весь у грязюці, прибіг до хлопців і розповів їм про льодохід на річці і про свою небезпечну ідею перейти річку. усі хлопці, наче зачаровані ним, наступного дня пішли на річку, де до них причепився толя, якого навіть і не кликали. саме толя підштовхнув федька перейти річкою на той берег, що федькові без проблем удалося зробити.

заздрячи халамидникові, толя сам вирішив переправитися через річку і тим самим викликати захоплення у спостерігачів. але йому не пощастило. уже на середині річки толя зрозумів, що це не так легко, й почав панікувати. якби не федько, толю б чекала неминуча смерть. халамидник витяг хлопця на берег, хоча сам упав у крижану воду. однак дорослі не оцінили героїзм федька, а, навпаки, звинуватили його в тому, що сталося, і жорстоко покарали, незважаючи на важкий стан здоров'я.

Ізнову прийшла зима із снігами, заметілями, морозами. закружляли в танці тендітні сніжинки, які повільно спускалися на землю, вкриваючи її пухкою ковдрою. одна із них впала біля вікна хатинки, де мешкав хлопчик. звичайно ж, її не помічали. адже вона була така ніжна, легка і прозора, мов пушинка. зате сніжинка бачила все: і як хлопчик встає, умивається, йде до школи, виконує і завдання. та найбільше їй сподобався той вечір, коли прикрашали ялинку. вона була така гарна, яскрава, із мигаючими вогниками. ялинка була схожа на мрію, одягнену в зірки. якось хлопчик відчинив вікно, і сніжинка з вітром потрапила до кімнати, впавши на одну з гілок ялинки. вона була щаслива, адже опинилася поряд з янголом, який теж висів на ялинці. чудового співу цього янгола ніхто не чув, як і голосу сніжинки. проте вони чули одне одного. янгол розказував сніжинці чудові історії про різдво, а вона зацікавлено його слухала. тільки трапилося щось дивне – сніжинка почала танути. в той час під ялинкою хлопчик розпаковував свій різдвяний подарунок, і сніжинка, яка вже перетворилася на крапельку води, впала з гілки на його щічку. хлопчик навіть не знав, що ця капелька ще хвилину тому назад була сніжинкою. тільки янгол з ялинки сумував за нею і співав свою найпрекраснішу пісню в пам'ять про неї. але ж його ніхто не чув… тільки сніг падав за вікном, а мороз малював гарні візерунки на ньому.