Краса природи рідної землі надихала багатьох митців на створення визначних шедеврів.
Природа, її гармонійна краса і щедрість присутні і в ліриці та поетичному епосі
М. Рильського, в його нарисах і оповіданнях. Про роль природи в розвитку літератури
та мистецтва поет висловився в наукових статтях "Природа і література", "Про людину, для людини", де обґрунтував "благотворний вплив природи на всі ділянки людського життя".
Рильський з дитинства кохався у природі, прагнув збагнути її таємниці:
Хіба звичайно шелестить трава,
Коли дитина у садку гуляє?
Ні! Кожная билинка там жива,
Комаха кожна щось розповідає,
І кожна грудка сірої землі
ля неї — казка і краса безкрая!
Ліричний герой Рильського ніколи не вважав себе "царем природи". Він — її талановита дитина, вірний і дбайливий син, а природа — вічне і невичерпне джерело життя і творчості:
Вона — це мати. Будь же сином,
А не естетом.
І станеш ти не папіряним —
Живим поетом.
З відчуття краси своєї медвяної землі — цієї "хліборобської матері" — народилися в душі поета високі почуття патріотизму й любові до людини, яка своєю працею оживляє, прикрашає землю.
Радість очам і серцю приносить і нива білої гречки, і червоні помідори, і молочно-сині поля, і срібло лісової води, і золото спілої пшениці та осіннього лісу
Є такий вираз "примножувати добро". Я поцікавилася в знайомих, що означає він конкретно для них.
Хтось сказав, що примножувати добро — це означає придбати собі якісь добротні речі, тобто накопичувати матеріальні цінності, бо вони є для них показником гарного, забезпеченого життя.
Інші відповідали, що для них це означає віддавати людям свою ласку, тепло, доброту. За отримане від когось добро розплачуватися ним, а отже, його примножувати. Таким чином, примножувати означає віддавати.
Мені до душі слова В. Симоненка, який писав:
Живе лиш той, хто не живе для себе, Хто для інших виборює життя.
Краса природи рідної землі надихала багатьох митців на створення визначних шедеврів.
Природа, її гармонійна краса і щедрість присутні і в ліриці та поетичному епосі
М. Рильського, в його нарисах і оповіданнях. Про роль природи в розвитку літератури
та мистецтва поет висловився в наукових статтях "Природа і література", "Про людину, для людини", де обґрунтував "благотворний вплив природи на всі ділянки людського життя".
Рильський з дитинства кохався у природі, прагнув збагнути її таємниці:
Хіба звичайно шелестить трава,
Коли дитина у садку гуляє?
Ні! Кожная билинка там жива,
Комаха кожна щось розповідає,
І кожна грудка сірої землі
ля неї — казка і краса безкрая!
Ліричний герой Рильського ніколи не вважав себе "царем природи". Він — її талановита дитина, вірний і дбайливий син, а природа — вічне і невичерпне джерело життя і творчості:
Вона — це мати. Будь же сином,
А не естетом.
І станеш ти не папіряним —
Живим поетом.
З відчуття краси своєї медвяної землі — цієї "хліборобської матері" — народилися в душі поета високі почуття патріотизму й любові до людини, яка своєю працею оживляє, прикрашає землю.
Радість очам і серцю приносить і нива білої гречки, і червоні помідори, і молочно-сині поля, і срібло лісової води, і золото спілої пшениці та осіннього лісу
Хтось сказав, що примножувати добро — це означає придбати собі якісь добротні речі, тобто накопичувати матеріальні цінності, бо вони є для них показником гарного, забезпеченого життя.
Інші відповідали, що для них це означає віддавати людям свою ласку, тепло, доброту. За отримане від когось добро розплачуватися ним, а отже, його примножувати. Таким чином, примножувати означає віддавати.
Мені до душі слова В. Симоненка, який писав:
Живе лиш той, хто не живе для себе, Хто для інших виборює життя.
А до якої думки схиляєтеся ви?