Підтримайте або спростуйте думку І. Франка про Т. Г. Шевченка: « Він був сином мужика – і став володарем в царстві Духа. Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури…».

Добрий день, Яво!

Ти мене зовсім не знаєш, але особисто мені здається, що я тебе знаю вже не один рік.

У всякому разі, я знаю багато твоїх пригод і витівок, знаю де ти живеш, знаю твоїх друзів, знаю, як ти виглядаєш, вважаю, що знаю і твій характер.

Добре взнати тебе мені до дуже цікава книга В.

Нестайка, в якій ти і твій кращій друг Павлуша були головними героями.

Ви з Павлушею найкращі друзі та напарники, затоваришувати з вами хотіла б і я.

З вами мені було б дуже цікаво, бо ти постійно вигадуєш різноманітні витівки, які іноді, на перший погляд, здаються навіть злими, але це зовсім не так, бо ви з Павлушею лише хочете, щоб у селі ви завжди були на виду і щоб про вас постійно говорили.

Мені здається, що тієї енергії, яка буквально фонтанує з тебе, вистачило б і на мене.

Та й сама я здатна вигадувати цікаві розваги, які обов’язково б тебе захопили.

Я впевнена, що, незважаючи ні всі свої витівки, ти, Яво, добрий, співчутливий до чужого горя та сміливий хлопець.

Крім того, я розумію, що попри усі твої суперечки з Павлушею ти для нього справжній друг, таким би справжнім другом ти був би і для мене.

Мені було дуже цікаво читати оповідання про твої пригоди, при кмітливі, веселі і відчайдушні витівки, які ти вигадував і разом з Павлушею приймав у них участь.

Не менш цікаво мені було б разом з тобою брати участь у цих витівках.

Книга В.

Нестайка «Тореадори з Васюківки» мені дуже сподобалася, а поки я її читала, ти, Яво, та твій товариш Павлуша стали для мене справжніми друзями.

Я сподіваюсь, що якби нам довелося жити в одному селі, ходити в одну школу та разом відпочивати, я б теж стала для тебе не менш гарним другом, ніж Павлуша.

Ти, Яво, добрий, веселий та дотепний, і спогади про тебе залишаться у мене на все життя.

А зараз я з тобою прощаюся і сподіваюся, що усе твоє життя буду добрим, веселим і щасливим, як і твоє дитинство.

До побачення, Яво, і усього тобі найкращого

  «підкова»

тема:   зображення ліричної героїні твору, яка знайшла золоту підкову, загублену конем дідуся мороза, і прагнула, щоб за її здійснилися всі бажання і мрії.

ідея:   кожна дитина відчуває себе щасливою, коли у новорічні свята всі її сподівання і мрії стають реальністю.

основна думка: кожна дитина мріє про здійснення власних бажань, вірить у діда мороза, щасливу підкову.

метафори: «ішов сніг», «дід мороз протрюхикав», «розгубились в небі літаки», «літали, кричали, крильцями дрижали». • епітети: «сніг зелений, фіалковий, рожевий», «золота підкова».

риторичні оклики:   «мама! », «щоб все мені збулося! ».