«Так я сібє видумал новую комерцію: хороший будєт гендель, ежели удастся…» (Невідомий) «Все він зна — тільки нічого не робе». (Роман — про Бонавентуру) «Жид — то діло, а Копач — морока». (Калитка) «Лупи та дай». (Калитка) «Страшно тілько без грошей, а з грішми… і чорт не брат». (Савка)
«Товар нравиться — візьміть, не нравиться — не беріть. Ми не нуждаємся в покупателях…» (Невідомий)
«Півобіда сам злопає і на перешкоді ділові стане…» (Калитка про Бонавентуру)
«Хазяйственний мужик — велике діло». (Бонавентура — Калітці)
«Вчений поки бога змалює, то чорта з’їсть». (Калитка)
«Гроші — гроші всьому голова». (Калитка) «Обіцянка — цяцянка, а дурневі радість». (Калитка)
«Вік живи, вік учись». (Бонавентура)
«Параска — Калитці: «Бий, бодай тобі руки посохли! І замолоду з синяків не виходила; бий і на старість! У! Харциз — коняку жаліє, а жінку бить збирається»;
«Роман про Мотрю: «Оце дівка! І я ж, здається, не з послідніх, а мало не впав. Оце робітниця, оце жінка — сама за косарем зв’яже!»;
«Параска про Мотрю: «…я до неї привикла, вона до мене, дівка красива, здорова, зна всі порядки, коло птиці, коло свиней, коло корів — одне слово, хазяйка біля всього; в хаті, як в кімнаті, я вже нездужаю, а проти неї, скільки їх у нас не було ніхто хліба не спече, ніхто борщу не наваре, хоч і без олії іноді, а всі їдять не нахваляться»;
«Герасим про Параску: «У мене в шапці більше розуму, ніж у тебе в голові».
Усі ми знайомі з твердження про те, що людина повинна завжди залишатися людиною. Та як зрозуміти ці слова? Що такого «людського» є в нас і чому ми маємо пам’ятати про це? Зазвичай, людяністю ми називаємо такі якості як доброту, вміння зрозуміти й поспівчувати, справедливість. Та хіба ми всі завжди керуємося ними в своїх вчинках?
Людину від тварин відрізняє здатність робити власний вибір того, як вчинити в певній ситуації. Саме наш вибір, наша відповідальність визначає те, яким буде наше життя, стосунки з людьми. Людина сама може вибрати бути чесною, відповідальною, цілеспрямованою, дружелюбною або лицемірною, ненадійною, злою та лінивою. Ми самі обираємо, чи будуємо свої відносини з іншими на відвертості та розумінні, чи безжально використовуємо людей для власної вигоди. Ми можемо до тому, хто в біді, чи байдуже пройти повз.
На щастя, ми маємо універсальний орієнтир того, чи правильно ми чинимо. Ми називаємо його совістю. Цей загадковий внутрішній голос здатний вберегти нас від багатьох помилок у житті, якщо до нього прислухатися. А ще, на мій погляд, треба керуватися в житті принципом «стався до інших так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе» та не поступатися власними інтересами, проте без шкоди для інших.
Історія людства знає багато прикладів визначних особистостей, які обрали шлях чесності та боротьби за правду в усіх сферах життя – в політиці, науці, мистецтві. Іван Мазепа, Марія Кюрі, Тарас Шевченко – одиниці з тих, хто відстоював свій вибір дорогою ціною. Кожен з них – це людина з великої літери в моєму розумінні, бо вони прийняли на себе відповідальність за своє життя.
Тож на мою думку, залишатися людиною – означає брати на себе відповідальність за свої вчинки.
«Страшно тілько без грошей, а з грішми… і чорт не брат». (Савка)
«Товар нравиться — візьміть, не нравиться — не беріть. Ми не нуждаємся в покупателях…» (Невідомий)
«Півобіда сам злопає і на перешкоді ділові стане…» (Калитка про Бонавентуру)
«Хазяйственний мужик — велике діло». (Бонавентура — Калітці)
«Вчений поки бога змалює, то чорта з’їсть». (Калитка)
«Гроші — гроші всьому голова». (Калитка) «Обіцянка — цяцянка, а дурневі радість». (Калитка)
«Вік живи, вік учись». (Бонавентура)
«Параска — Калитці: «Бий, бодай тобі руки посохли! І замолоду з синяків не виходила; бий і на старість! У! Харциз — коняку жаліє, а жінку бить збирається»;
«Роман про Мотрю: «Оце дівка! І я ж, здається, не з послідніх, а мало не впав. Оце робітниця, оце жінка — сама за косарем зв’яже!»;
«Параска про Мотрю: «…я до неї привикла, вона до мене, дівка красива, здорова, зна всі порядки, коло птиці, коло свиней, коло корів — одне слово, хазяйка біля всього; в хаті, як в кімнаті, я вже нездужаю, а проти неї, скільки їх у нас не було ніхто хліба не спече, ніхто борщу не наваре, хоч і без олії іноді, а всі їдять не нахваляться»;
«Герасим про Параску: «У мене в шапці більше розуму, ніж у тебе в голові».
Усі ми знайомі з твердження про те, що людина повинна завжди залишатися людиною. Та як зрозуміти ці слова? Що такого «людського» є в нас і чому ми маємо пам’ятати про це? Зазвичай, людяністю ми називаємо такі якості як доброту, вміння зрозуміти й поспівчувати, справедливість. Та хіба ми всі завжди керуємося ними в своїх вчинках?
Людину від тварин відрізняє здатність робити власний вибір того, як вчинити в певній ситуації. Саме наш вибір, наша відповідальність визначає те, яким буде наше життя, стосунки з людьми. Людина сама може вибрати бути чесною, відповідальною, цілеспрямованою, дружелюбною або лицемірною, ненадійною, злою та лінивою. Ми самі обираємо, чи будуємо свої відносини з іншими на відвертості та розумінні, чи безжально використовуємо людей для власної вигоди. Ми можемо до тому, хто в біді, чи байдуже пройти повз.
На щастя, ми маємо універсальний орієнтир того, чи правильно ми чинимо. Ми називаємо його совістю. Цей загадковий внутрішній голос здатний вберегти нас від багатьох помилок у житті, якщо до нього прислухатися. А ще, на мій погляд, треба керуватися в житті принципом «стався до інших так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе» та не поступатися власними інтересами, проте без шкоди для інших.
Історія людства знає багато прикладів визначних особистостей, які обрали шлях чесності та боротьби за правду в усіх сферах життя – в політиці, науці, мистецтві. Іван Мазепа, Марія Кюрі, Тарас Шевченко – одиниці з тих, хто відстоював свій вибір дорогою ціною. Кожен з них – це людина з великої літери в моєму розумінні, бо вони прийняли на себе відповідальність за своє життя.
Тож на мою думку, залишатися людиною – означає брати на себе відповідальність за свої вчинки.