Якщо говорити про те, що ми можемо показати Європі, то в нас цього дуже багато. Київ вражає європейців тим, що це місто побудовано зовсім за іншою візуальною схемою, ніж традиційні міста Європи. Тому Київ є невизнаною культурною столицею Європи. Його не порівняти з безліччю міст. Ми можемо сміливо говорити, що в нас тут була культурна столиця, коли ще в Парижі кози на вулицях паслися. У нас є старовинні православні храми, яких у Європі ніде немає. Архітектура нашого міста відрізняється від усіх європейських. Тому, приїхавши до Києва, можна побачити зовсім інше місто, ніж Берлін, Варшава, Бухарест. Ми могли б вразити європейців, бо в нас є для цього база. На жаль, крім славетної історії у нас немає інших факторів, необхідних для популяризації міста. Місце, яке могло б уособити в собі старий Київ і привернути увагу європейців – Андріївський узвіз. Але ж стан, у якому він перебуває, жахливий. Перлина Андріівського узвозу – Андріївська церква під загрозою зруйнування. Театр, який там має бути, недобудовано, у приміщеннях замість сувенірних крамниць, галерей і ресторанчиків зараз починають з’являтися офіси. Тобто ми маємо багато чого цікавого, та не можемо його належним чином оформити та представити гостям. Тому треба не тільки з точки зору цього статусу, а взагалі більше уваги приділяти культурі. Якби ті гроші, які вкладаються в певні соціальні об’єкти, були б спочатку вкладені в туризм, то вони б дали ті ж соціальні гроші на другому етапі. І наше місто може стати туристичним центром, адже тут є що показати. Треба лише заохотити туристів приїжджати до Києва.
На село вка напали татари. Павлусь був відважним, він відразу кинувся рятувати сестру, яку любив. Ще раніше він завжди переказував їй історії, які йому розповідав дід. Нажаль він не зміг захистити сестру та батька, але йому самому вдалося втікти. По дорозі до могии, умовного знаку зустрічі козаків, його ранив татарин. Коли вже Павлусь прибув на місце його зустрів Семен Непорадний, який наказав вилікувати його. Отямившись він думав про порятунок сестри.
Павлусь утік від козаків, тому що, мав наміри сестру. При його мандрівці йому знадобились винахідливість, розум та відважність. Вижити Павлусю до природа, адже харчувався він рибою та іншими добутими продуктами. Потурнак продав Павлуся купцям, пізніше його купив Мастафа - ефенді. У неволі він зустіврся з СТепаном Швидким, своїм земляком. Після доволі не приємної розмови та спроби побігу на Павлуся чекала кара побиття дрітом. АЛе його не застало покарання. Під час цьої події раптово появився муффа, який повідомив: "Якщо хтось знає, де знаходиться син Девлет- Гірея, негайно звернувся до мене". Павлусь швидко розповів, що він знає місце знаходження Мустафи-ага, але буде говорити тільки з його батьком. Коли вже Павлусь зустрівся з Девлет-Гіреєм вінвчиним інше. Сказав що знає лише половину всієї історії і що його молодша сестра Ганна знає місце знаходженння його сина. КОли йому з сестрою дали волю, він попросив взяти з собою Степана Швидкого, який був у полоні у Мурафи-ефенді. Це характеризувало його як сміливу та добру людину. Так, вчинки Павлуся були героїчними, він йшов до мети, прежив багато труднощів на своєму шляху, але все таки переміг.
Місце, яке могло б уособити в собі старий Київ і привернути увагу європейців – Андріївський узвіз. Але ж стан, у якому він перебуває, жахливий. Перлина Андріівського узвозу – Андріївська церква під загрозою зруйнування. Театр, який там має бути, недобудовано, у приміщеннях замість сувенірних крамниць, галерей і ресторанчиків зараз починають з’являтися офіси. Тобто ми маємо багато чого цікавого, та не можемо його належним чином оформити та представити гостям. Тому треба не тільки з точки зору цього статусу, а взагалі більше уваги приділяти культурі. Якби ті гроші, які вкладаються в певні соціальні об’єкти, були б спочатку вкладені в туризм, то вони б дали ті ж соціальні гроші на другому етапі. І наше місто може стати туристичним центром, адже тут є що показати. Треба лише заохотити туристів приїжджати до Києва.
На село вка напали татари. Павлусь був відважним, він відразу кинувся рятувати сестру, яку любив. Ще раніше він завжди переказував їй історії, які йому розповідав дід. Нажаль він не зміг захистити сестру та батька, але йому самому вдалося втікти. По дорозі до могии, умовного знаку зустрічі козаків, його ранив татарин. Коли вже Павлусь прибув на місце його зустрів Семен Непорадний, який наказав вилікувати його. Отямившись він думав про порятунок сестри.
Павлусь утік від козаків, тому що, мав наміри сестру. При його мандрівці йому знадобились винахідливість, розум та відважність. Вижити Павлусю до природа, адже харчувався він рибою та іншими добутими продуктами. Потурнак продав Павлуся купцям, пізніше його купив Мастафа - ефенді. У неволі він зустіврся з СТепаном Швидким, своїм земляком. Після доволі не приємної розмови та спроби побігу на Павлуся чекала кара побиття дрітом. АЛе його не застало покарання. Під час цьої події раптово появився муффа, який повідомив: "Якщо хтось знає, де знаходиться син Девлет- Гірея, негайно звернувся до мене". Павлусь швидко розповів, що він знає місце знаходження Мустафи-ага, але буде говорити тільки з його батьком. Коли вже Павлусь зустрівся з Девлет-Гіреєм вінвчиним інше. Сказав що знає лише половину всієї історії і що його молодша сестра Ганна знає місце знаходженння його сина. КОли йому з сестрою дали волю, він попросив взяти з собою Степана Швидкого, який був у полоні у Мурафи-ефенді. Це характеризувало його як сміливу та добру людину. Так, вчинки Павлуся були героїчними, він йшов до мети, прежив багато труднощів на своєму шляху, але все таки переміг.