І розділ «Зоологія і комахи. «Відпустіть нас до бабусі» 1. Ірина Семенівна була вчителькою: а) ботаніки; б) зоології; в) географії. 2. Герої твору — вже учні класу: а) п’ятого; б) шостого; в) сьомого. 3. Ірина Семенівна називала учнів: а) «діточками»; б) «лапочками»; в) «зайчатами». 4. Яку колекцію вчителька зобов’язала зібрати школярів улітку? а) Лікарських трав; б) комах; в) листя дерев. 5. З яким запитанням звернувся Митько до вчительки? а) «А як оформляти цю колекцію?»; б) «А можна вдвох збирати одну колекцію?»; в) «А що повинна містити ця творча робота?». 6. Бабуся Сергія жила в селі: а) Юнківка; б) Юрківка; в) Юпітерка. 7. Чому батьки Сергія вагалися щодо поїздки сина з приятелем до бабусі? Бо вони: а) боялися відпускати хлопців самих у дорогу; б) турбувалися про погану поведінку Сергія та Митька під час подорожі; в) хотіли, щоб син поїхав у табір відпочинку. 8. За якої умови хлопці отримали згоду на поїздку до села? Щоб вони: а) слухали бабусю; б) обробляли городину старій; в) щодня телефонували і доповідали про стан справ. 9. Що заборонила мати їсти хлопцям у дорозі? а) Морозиво; б) ковбасу; в) насіння. 10. У якій кишені хлопці зберігали гроші під час поїздки? а) Правій; б) лівій; в) внутрішній кишені сорочки. 11. Поїздку до бабусі хлопці не могли порівняти: а) з подорожжю за кордон; б) шкільним туристським походом; в) будь-якою мандрівкою чи дослідницькою експедицію. 12. Під час подорожі до бабусі яким транспортом не користувалися хлопці? а) Потягом; б) автобусом; в) автомобілем. ІІ розділ «Знайомство з майбутнім майстром спорту, а також з бабусею, ентузіастом музичної освіти і дідом Трохимом» 1. Василь Трош — це в майбутньому: а) видатний митець живопису; б) майстер велосипедного спорту міжнародного класу; в) представник міської влади. 2. Василь Трош назвав хлопців: а) дослідниками; б) лівінгстонами; в) зоологами. 3. Приїхавши до бабусі, хлопці відчули якесь виття, яке було пов’язане: а) з коровою; б) військовими тренуваннями; в) музичним інструментом. 4. Чим хлопці вразили Троша? а) Міською поведінкою; б) сачками і рюкзаками; в) манерою спілкування. 5. Про який географічний континент згадується у творі? а) Азію; б) Європу; в) Африку. 6. Яка тварина не згадується Трошем під час спілкування з хлопцями? а) Бегемот; б) тигр; в) крокодил. 7. По-вуличному дядька Гната звали: а) супермузикантом; б) лірником; в) Фа-Дієзом. 8. Бабусю Сергія на селі кликали: а) Іванівною; б) Петрівною; в) Демидівною. 9. Чим бабуся пригощала Сергія та Митька? а) Картоплею з м’ясом; б) пиріжками; в) голубцями. 10. Кому з героїв твору належить цей опис зовнішності: «У темних смугастих штанях, вправлених у запилені чоботи, в синьому бувалому в бувальцях піджаку й кашкеті»? а) Дядьку Гнату; б) Гнатовичу; в) незнайомцю. 11. Яким напоєм не смакували хлопці в бабусі? а) Кефіром; б) молоком; в) кисілем. 12. Наївшись, хлопці вирішили прогулятися: а) по лісу; б) селом; в) на річку. 13. Дядько Гнат грав на: а) мандоліні; б) тромбоні; в) акордеоні. 14. «Волосся русяве, потемніле…», — так дід Трохим сказав про: а) Митька; б) Сергія; в) Василя. 15. Як пояснив Сергій дідові Трохиму причину приїзду до села? а) Зібрати колекцію; б) оздоровитися; в) до бабусі по господарству.
Моє знайомство з Мурчиком Було це позаторік. Коли я гуляв у дворі зі своїми друзями. Нам було дуже сумно. Від такої нудьги,ми почали тинятися де завгодно. Сиділи біля дитячого майданчика чи просто ходили навколо дерев. Час від часу дехто вигукував: - Хлопці,давайте пограємо в козаків розбійників! - Та ні нудно – сказав Петрик. - Ну тоді давайте пограємо… у піжмурки – відказав я. - Ми вже грали у піжмурки сто разів – знову обурився Петрик. - Ну тоді… ,можливо,просто влаштуємо пікнік – сказав Толя боячись отримати критику на свою адресу. Хлопці подумали і вирішили скористатися пропози - цією Толика. Хоча Павлику вона не сподобалась. Через хвилину,вирішивши хто що візьме,розбіглися по квартирах. Та вже через мить всі на тому місті де домовились зустрілись. Довго місце для пікніка не вибирали,а сіли під великим дубом де,зазвичай,граються дівчатка. Випивши вишневого компоту та з’ївши тістечок, настрій у хлопців підвищився. І тоді вони почали грати в шахи,шашки та інші настільні ігри. Я сидів над чимось замислювався. І раптом почув тихий звук який долину з-за гаражів: -М-я-я-у-у-у,м-я-я-у-у-у. - Хлопці ви чули?- запитав я. - Що?- запитують вони дивлячись на мене здивовано. - Там хтось нявкає. - Точно ходім туди – обізвались хлопці. І цьоїж миті всі зірвали і побігли. Я прибіг перший,і побачив маленьке кошенятко,що жалібно кликало на до У нього була поранена лапка,якою він ледве міг ворушити. Всі хлопці кинулись до нього: - Бідненьке. - Хто ж його так. - Як би я бачив хто це зробив,я б йому руки відірвав. Навіть Петрик не залишився байдужим. Біля гурту хлопчаків проходив Валентин. Він дивився на них та сміявся. - Чого це ти смієшся?- запитав Роман. - Та дивлюсь на вас тут… ха-ха… Котові няньки. В чому вам подобається це кошеня? Якесь безпородне. Жах… От я так хотів собі Персидського кота,а бабуся подарувала мені це чудовисько. Я й викинув його. - Ти що накоїв бовдуре! – сказав я закочуючи рукава. Але хлопці зупинили мене кажучи: - Він не заслуговує твоєї уваги. - Та й кота також… Поки хлопці зі мною говорили Валентин накивав п’ятами. Я взяв кота,заніс додому обробив ранку,та перебинту- вав її. Котика назвав Мурчик тому,що після того,як він поїв то муркотів,ніби,дякував. Коли ж котик виріс всі хлопці заздрили мені. А Валентин чекаючи свого кота 2 роки зрозумів свій вчинок.
От я так хотів собі Персидського кота,а бабуся подарувала мені це чудовисько. Я й викинув його. - Ти що накоїв бовдуре! – сказав я закочуючи рукава. Але хлопці зупинили мене кажучи: - Він не заслуговує твоєї уваги. - Та й кота також… Поки хлопці зі мною говорили Валентин накивав п’ятами. Я взяв кота,заніс додому обробив ранку,та перебинту- вав її. Котика назвав Мурчик тому,що після того,як він поїв то муркотів,ніби,дякував. Коли ж котик виріс всі хлопці заздрили мені. А Валентин чекаючи свого кота 2 роки зрозумів свій вчинок.