М.В.Гоголь народився 20.03.1809 в містечку Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії. У сімї В.О.Гоголя –Яновського і його дружини Марії Іванівни народженої Косяровської . Немовля охрестили у Преображенській церкві, яку поставив у Сорочинцах ще перший гетьман України Данило Апостол, а через 6 тижнів перевезли на хутір Василівка, де й пройшли перші 9 років життя майбутнього письменника.
Дитячі роки мали великий вплив на подальший розвиток Миколи Гоголя, він народився у мальовничих містах ,славних давньою історією .Легенди про Данила, Кочубея, та Мазепу
Жили в народі поруч із легендами про водяників ,русалок ,відьом та чортів, а їх малий Гоголь чув не мало. Були і сімейні легенди про славних предків роду батька і матері, про „видіння „ батька, який впізнав свою наречену , майбутню дружину , коли їй було лиш рік. Поруч із цим були і злидні , приниження з боку владного родича матері Дмитра Трощинського , колишнього міністра імператриці Катерини й Олександра І ,що після відставки оселився в маєтку Кибниці під Миргородом .Трощинського в сім`ї називали „благодійником” , він і справді зробив не мало послуг Василю Опанасовичу, але за це батько терпів не мало образ. У Кибницях був театр , актори , грали п’єси . Батько і мати теж писали п’єси і брали участь в них .Малим, Гоголь боявся бувати в маєтку ,але часом приходив туди заради п’єс та бібліотеки. У 1818 р. Миколу та його брата Івана віддали до Полтавського училища ,про яке поет не залишив ніяких приємних спогадів. Згодом сталася трагедія: брат Іван помер. Пізніше поет написав поему „Дві рибки”. Тільки тоді всі зрозуміли як Микола любив свого брата. Миколу забрали з училища. Але навчання треба було продовжувати тому батько віддав його повітовому вчителю. За навчання здебільшого платили натурою: салом, гусками, медом. Про це свідчать листи вчителя до батька, що були схожі на накази про „поставку”. Про успіхи нічого невідомо.
Життя в Полтаві пішло на користь майбутньому поету ( потім він відображав губернське життя в творах , таких як „Ревізор”, „Мертві душі”).
На початку 1821р. М. Гоголя віддали до Ніжинської гімназії вищих наук (колись тут обирали гетьманів). За часів навчання Гоголя тут був ректором Орлай. Взагалі вчителі були хороші, але були і такі що над ними учні сміялися. Був випадок на уроці історії: вчитель розказував дуже нудно і Гоголь малював і не слухав. Вчитель , бажаючи спіймати його на гарячому запитав його що ж було після смерті Олександра Македонського, на що Гоголь жваво відповів: „Похорон”.
Проте жвавість не була притаманна Гоголю. Всім відомий його меланхолійний темперамент. Стосунки з товаришами в нього не складалися. Він був гордий і сором’язливий. В перших листах додому були прохання забрати його звідти .В перші роки в нього не було успіхів у навчанні. Особливо в нього були проблеми у вивченні мов. Та й з решти він не мав успіхів. Поліпшення прийшли коли втрутився „благодійник” і його перевели до „казеннокоштних”. Нарешті його батько звільнився від сплати 1200 карбованців, а Гоголь знайшов справжніх друзів. Першим і найвірнішим другом став Олександр Данилевський , з яким він пізніше вирушив підкоряти Петербург
У 1824 в гімназії дозволили театр. Тут розкрилися таланти Гоголя. Він досить успішно виконував будь-які ролі, малював декорації .Всі помітили що Гоголь беззаперечний лідер.
Та 1825 р. Став переломним у житті поета: помер батько, тяжко захворіла мати. Микола відчув, що він відповідальний за матір і за сестер, рідних та близьких, що жили у Василівні .Раптом став дорослим. Захопився літературою, написав кілька творів, але вирок був однозначним:” посередньо”. Та письменник не зупинився, він почав багато читати(особливо Пушкіна), писав, переписував його твори в зошит. В 1828 закінчив навчання отримав статус 14 класу.
М. В. Гоголь народився 20 березня 1804 року в с. Великі Сорочинці, Полтавської губернії. Його батько писав п’єси, ставив театральні спектаклі. В дитинстві М. Гоголь багато читав художніх книжок, що сформувало літературні смаки майбутнього письменника. Дальше М. Гоголь навчався в полтавському училищі та "Гімназії вищих наук" в Ніжині, в якій він вчився з 1821 по 1828 рік.
Серед його наставників був професор Н. І. Білоусов, що під його керівництвом М. Гоголь брав активну участь в випуску рукописного журналу "Північна зоря". В цей час М. Гоголь створює першу свою поему "Ганц Кюхельгатен". Успіху поема не мала.
В 1829 р. М. В. Гоголь закінчує гімназію і переїздить в Петербург. Надалі продовжує писати: повість "Балаврюк або ніч перед Івана Купала...". На протязі початку літературної творчості М. Гоголь знайомиться з Жуковським, Дельвігом і головне з Олександром Пушкіним. Дружба з О. Пушкіним стала щастям для М. Гоголя. Геній благословив генія.
Гоголівські "Вечори на хуторі поблизу Диканьки" перекликаються по духу з Пушкінськими "Русланом і Людмилою". В ньому – свято народного духу. А згадаємо як починається "Майська ніч..." –
"Чи знаєте ви українську ніч? О, ви не знаєте української ночі! Вдивіться в неї".
Уже півтора століття читачі любуються персонажами "Сорочинського ярмарку". В цей час М. В. Гоголь – викладач одної із кафедр Петербурзького університету – повен літературних задумів.
В 1835 р. буди надруковані його дві книги – "Миргород" і "Арабески".
Ідеал художника виражається в повісті "Тарас Бульба", в повісті, де оспівана духовна висота особистості і народу, що прагне національної і соціальної свободи.
В 1842 році світ познайомився з третім томом зібраних творів М. Гоголя – циклом петербурзьких повістей. Одну за одною створює М. Гоголь свої п’єси і повісті: "Каяття", "Ніс", "Старосвітські поміщики", "Шинель". Але ці твори не вичерпують художній спадок М. В. Гоголя. Він автор геніальної комедії "Ревізор" та монументальної епопеї "Мертві душі". Створення цих творів є істинний подвиг письменника. Вони створили цілу епоху в художньому пізнанні життя.
Психологічна глибина, створених в них реалістичних типів, естетична неповторність гоголівських творів, історичний оптимізм письменника відносно майбутнього Росії, - все це є великим вкладом в духовне життя народу.
Цими шедеврами мистецтва Гоголь увійшов в світову літературу, і його ім’я стало в один ряд з такими іменами, як Сервантес, Мольєр, Шекспір, Гете, Бальзак, Діккенс і т. д.
Помер М. В. Гоголь в 1852 р.
В усьому світі зараз надзвичайно широкий інтерес до творчості М. В. Гоголя. Виходять з друку його книги, ставлять на сцені його п’єси, знімають кінофільми за мотивами його творів.
В неповторній єдності комічного і трагічного був виражений гуманістичний пафос Гоголя. Відкривши світу "всю Русь" перш за все її смішні і трагічні, драматичні сторони, - Гоголь створив книги, що є оригінальним відкриттям в художній літературі.
1809-1852
М.В.Гоголь народився 20.03.1809 в містечку Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії. У сімї В.О.Гоголя –Яновського і його дружини Марії Іванівни народженої Косяровської . Немовля охрестили у Преображенській церкві, яку поставив у Сорочинцах ще перший гетьман України Данило Апостол, а через 6 тижнів перевезли на хутір Василівка, де й пройшли перші 9 років життя майбутнього письменника.
Дитячі роки мали великий вплив на подальший розвиток Миколи Гоголя, він народився у мальовничих містах ,славних давньою історією .Легенди про Данила, Кочубея, та Мазепу
Жили в народі поруч із легендами про водяників ,русалок ,відьом та чортів, а їх малий Гоголь чув не мало. Були і сімейні легенди про славних предків роду батька і матері, про „видіння „ батька, який впізнав свою наречену , майбутню дружину , коли їй було лиш рік. Поруч із цим були і злидні , приниження з боку владного родича матері Дмитра Трощинського , колишнього міністра імператриці Катерини й Олександра І ,що після відставки оселився в маєтку Кибниці під Миргородом .Трощинського в сім`ї називали „благодійником” , він і справді зробив не мало послуг Василю Опанасовичу, але за це батько терпів не мало образ. У Кибницях був театр , актори , грали п’єси . Батько і мати теж писали п’єси і брали участь в них .Малим, Гоголь боявся бувати в маєтку ,але часом приходив туди заради п’єс та бібліотеки. У 1818 р. Миколу та його брата Івана віддали до Полтавського училища ,про яке поет не залишив ніяких приємних спогадів. Згодом сталася трагедія: брат Іван помер. Пізніше поет написав поему „Дві рибки”. Тільки тоді всі зрозуміли як Микола любив свого брата. Миколу забрали з училища. Але навчання треба було продовжувати тому батько віддав його повітовому вчителю. За навчання здебільшого платили натурою: салом, гусками, медом. Про це свідчать листи вчителя до батька, що були схожі на накази про „поставку”. Про успіхи нічого невідомо.
Життя в Полтаві пішло на користь майбутньому поету ( потім він відображав губернське життя в творах , таких як „Ревізор”, „Мертві душі”).
На початку 1821р. М. Гоголя віддали до Ніжинської гімназії вищих наук (колись тут обирали гетьманів). За часів навчання Гоголя тут був ректором Орлай. Взагалі вчителі були хороші, але були і такі що над ними учні сміялися. Був випадок на уроці історії: вчитель розказував дуже нудно і Гоголь малював і не слухав. Вчитель , бажаючи спіймати його на гарячому запитав його що ж було після смерті Олександра Македонського, на що Гоголь жваво відповів: „Похорон”.
Проте жвавість не була притаманна Гоголю. Всім відомий його меланхолійний темперамент. Стосунки з товаришами в нього не складалися. Він був гордий і сором’язливий. В перших листах додому були прохання забрати його звідти .В перші роки в нього не було успіхів у навчанні. Особливо в нього були проблеми у вивченні мов. Та й з решти він не мав успіхів. Поліпшення прийшли коли втрутився „благодійник” і його перевели до „казеннокоштних”. Нарешті його батько звільнився від сплати 1200 карбованців, а Гоголь знайшов справжніх друзів. Першим і найвірнішим другом став Олександр Данилевський , з яким він пізніше вирушив підкоряти Петербург
У 1824 в гімназії дозволили театр. Тут розкрилися таланти Гоголя. Він досить успішно виконував будь-які ролі, малював декорації .Всі помітили що Гоголь беззаперечний лідер.
Та 1825 р. Став переломним у житті поета: помер батько, тяжко захворіла мати. Микола відчув, що він відповідальний за матір і за сестер, рідних та близьких, що жили у Василівні .Раптом став дорослим. Захопився літературою, написав кілька творів, але вирок був однозначним:” посередньо”. Та письменник не зупинився, він почав багато читати(особливо Пушкіна), писав, переписував його твори в зошит. В 1828 закінчив навчання отримав статус 14 класу.
М. В. Гоголь народився 20 березня 1804 року в с. Великі Сорочинці, Полтавської губернії. Його батько писав п’єси, ставив театральні спектаклі. В дитинстві М. Гоголь багато читав художніх книжок, що сформувало літературні смаки майбутнього письменника. Дальше М. Гоголь навчався в полтавському училищі та "Гімназії вищих наук" в Ніжині, в якій він вчився з 1821 по 1828 рік.
Серед його наставників був професор Н. І. Білоусов, що під його керівництвом М. Гоголь брав активну участь в випуску рукописного журналу "Північна зоря". В цей час М. Гоголь створює першу свою поему "Ганц Кюхельгатен". Успіху поема не мала.
В 1829 р. М. В. Гоголь закінчує гімназію і переїздить в Петербург. Надалі продовжує писати: повість "Балаврюк або ніч перед Івана Купала...". На протязі початку літературної творчості М. Гоголь знайомиться з Жуковським, Дельвігом і головне з Олександром Пушкіним. Дружба з О. Пушкіним стала щастям для М. Гоголя. Геній благословив генія.
Гоголівські "Вечори на хуторі поблизу Диканьки" перекликаються по духу з Пушкінськими "Русланом і Людмилою". В ньому – свято народного духу. А згадаємо як починається "Майська ніч..." –
"Чи знаєте ви українську ніч? О, ви не знаєте української ночі! Вдивіться в неї".
Уже півтора століття читачі любуються персонажами "Сорочинського ярмарку". В цей час М. В. Гоголь – викладач одної із кафедр Петербурзького університету – повен літературних задумів.
В 1835 р. буди надруковані його дві книги – "Миргород" і "Арабески".
Ідеал художника виражається в повісті "Тарас Бульба", в повісті, де оспівана духовна висота особистості і народу, що прагне національної і соціальної свободи.
В 1842 році світ познайомився з третім томом зібраних творів М. Гоголя – циклом петербурзьких повістей. Одну за одною створює М. Гоголь свої п’єси і повісті: "Каяття", "Ніс", "Старосвітські поміщики", "Шинель". Але ці твори не вичерпують художній спадок М. В. Гоголя. Він автор геніальної комедії "Ревізор" та монументальної епопеї "Мертві душі". Створення цих творів є істинний подвиг письменника. Вони створили цілу епоху в художньому пізнанні життя.
Психологічна глибина, створених в них реалістичних типів, естетична неповторність гоголівських творів, історичний оптимізм письменника відносно майбутнього Росії, - все це є великим вкладом в духовне життя народу.
Цими шедеврами мистецтва Гоголь увійшов в світову літературу, і його ім’я стало в один ряд з такими іменами, як Сервантес, Мольєр, Шекспір, Гете, Бальзак, Діккенс і т. д.
Помер М. В. Гоголь в 1852 р.
В усьому світі зараз надзвичайно широкий інтерес до творчості М. В. Гоголя. Виходять з друку його книги, ставлять на сцені його п’єси, знімають кінофільми за мотивами його творів.
В неповторній єдності комічного і трагічного був виражений гуманістичний пафос Гоголя. Відкривши світу "всю Русь" перш за все її смішні і трагічні, драматичні сторони, - Гоголь створив книги, що є оригінальним відкриттям в художній літературі.