Питання по твору Сіроманець.
1 Як автор розповідає про життя вовка, яким воно було?
2 Хто такий Василь Чепіжний?
3 Як Чепіжний зустрівся з Сіроманцем?
4 Про що мріяв хлопчик?
5 Про що Чепіжний тата Сашка?
6 Що сталось на початку зими?
7 Як Сашко допоміг вовкові?
8 Як поводив себе Сашко після втечі вовка?
кто ответит

Привіт, Михайлику!

Мені дуже сподобалося твоє ставлення до рідних та знайомих. Я поважаю, те, що ти гарно відносився до навчання. Твоя працелюбність і допитливість веде тебе до правильної цілі. Ти не дивлячись на всі перешкоди йдеш вперед. А, ще мене вразило, що ти для своїх дев’яти років прочитав дуже важливі для життя книги.

Мені дуже сподобалося історії з твого дитинства. Ти допитливий, любиш слухати історії дідуся та бабусі. А ще у нас з тобою є багато спільного. Я теж люблю зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі. Мені теж подобається слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші.

Я захоплююся твоєю працелюбністю, тим що ти завжди допомагаєш батькам у господарстві. Ти вмієш і рубати дрова, і боронувати, і за плугом ходити, і молотити на жорнах.

Сьогодні мало хто любить читати, але це твоє захоплення. Я теж люблю читати та вважаю це корисним заняттям.

Михайлик – ти хороший товариш та вмієш дорожити дружбою. Ти не дозволиш образити Люби, захищаєш від нападників. Для мене ти є прикладом відданого друга та хорошої людини.

До зустрічі, Михайлику!

Недаремно говорять: «Життя прожити — не поле перейти». І прожити своє життя без помилок не вдається нікому. Хоч існує прислів’я: «На чужих помил­ках вчаться», — але частіше люди вчаться на власних. Можливо, так краще відкладається у голові та серці. Але кожного разу, коли хочеш щось зробити, треба гарненько подумати. Часто емоції чи незнання справи не дають змоги все обдумати так, як хотілося б. Думаю, що саме емоції, бажання похизува­тися перед товаришами рухали вчинками героя оповідання Є.Гуцала «Сім’я дикої качки». Юрко — міський хлопчик, який кожного літа приїжджає до бабусі в село. Тося — сільська дівчинка. їй дуже цікаво спілкуватися з Юрком, той розповідає про місто різні історії. Дівчинка вірить, не здогадуючись, що всі історії не зовсім правдиві. Одного разу діти побачили, як дика качка вела свій виводок до води. Зворушлива картина. Але в Юрка виникло бажання спіймати таку здобич.Не звертаючи уваги на розпачливий крик качки, він забрав пташенят. Не зважав хлопець і на прохання й пояснення Тосі, чому цього не можна робити. Юр­ко запевняв дівчинку, що буде турбуватися про пташок. А чи потрібна його тур­бота качатам? Звичайно, що ні. Хоча вдома хлопець знайшов ящик, насипав зерна, пташенята гинули на очах. Юркові набридло дивитися на маленьких. Він полишив їх і пішов звати сільських хлопців, щоб похизуватися своїм уловом. Тося вже не могла стримувати свої переживання. Дівчинка забрала знесилених каченят і понесла до води. Юрко не знайшовши пташенят, одразу зрозумів, куди вони поділися. Прибігши в ліс до ставка,хлопці побачили Тосю. Дівчинка, поклавши на воду пташенят, водила руками по воді. Хлопці кинулися їй до але сили покидали каченят.Дуже хочеться вірити, що сім’я дикої качки все ж таки вижила. Юрко запев­няв себе, що вони живі і щасливі. І хоча тепер він точно відчував свою провинні шкодував про скоєне, але виправити помилку вже не міг. Тож недаремно гово­рять: «Сім раз відмір, а один раз відріж». Жахливий вчинок, якому не можна знайти виправдання. Хлопець вчинив не­розсудливо, не прислухався до слів Тосі. Треба любити і берегти природу, при­слухатися до порад друзів. Не можна бавитися пташенятами, їжачками чи будь-якими іншими братами нашими меншими. Ми всі є частинкою природи.