Опис зовнішності: «Сама настояща, городська панна, в гарненьких черевиках, що визирали з-під сукні, із солом’яним бриликом на колінах»
Очі: «А очі, як у зляканої лані, променисті, Чисті, великі». «Очі горіли напруженням і були великі, Прекрасні»
Сміх:
«Ах, якби ви знали, який сміх у неї був! А сміх є дзеркало душі»
Манери поведінки:
«Галантно повела вона рукою круг себе» «Вона вийняла з-під свитки хусточку і почала витирати мій лоб із серйозним і заклопотаним поглядом» Зовнішність в екстремальних ситуаціях «Панна, з повислими на ній соломинками, з великими очима, із суворо застиглою постаттю, здавалась якоюсь фантастичною феєю». «Волосся висмикнулось з-під хустки й дикими, серпосхожими пасмами обіймали лице. Свитка незграбно висіла на плечах і тягнула їх донизу». «З висмикнутим волоссям, з великими палаючими очима, з міцно стиснутими устами, зігнута, вона здавалась якимсь дивним, прекрасним звіром, сильним, напруженим, диким». «Очі горіли їй, лице дрижало великим, безумним щастям побіди, побіди життя».
Риси характеру :
«Убити себе зумію». «А знаєте, мені чогось зовсім не страшно… Цікаво тільки дуже». «—… Ви надзвичайно гарні зараз. — Я не знаю, що треба сказати на це»
Вчинки:
«Стражники трусять уже товаришів… Якусь панночку шукають».
Погляди на життя:
«…А ім’я — пошлість». «Як мене вб’ють,… напишіть так: «Мусю вбито на кордоні. Вмерла так, як вмирають ті, що люблять життя». Більше нічого» «— Наше кохання повинно вмерти зараз, щоб, як хтось сказав, ніколи не вмирати». «А вона, ніби дивлячись собі в душу, обривисто-напружено говорила: — Щастя — момент. Далі вже буденщина, пошліть… Саме найбільше щастя буде мізерним в порівнянні з цим. Значить зовсім не буде». «— Я буду носити вас в душі».
Що таке справжнє щастя?
Доволi часто ми чуємо такi слова: Тодi я був по-справжньому щасливий! або Я щаслива, бо… i багато-багато подiбних висловiв, таких звичних для нашого слуху. А що ж вони насправдi означають? Пiдґрунтям щастя, є душевнiсть, сердечнiсть, простота, скромнiсть, але не приниженiсть, i що дуже важливо -умiння розумiти власнi бажання i прагнення посiсти гiдне мiсце в життi, адекватне своïм здiбностям. Проте, на жаль, не кожен здатний зазирнути у власну душу й пiзнати своє щастя. Шукаємо щастя по краïнах, столiттях, а воно скрiзь i завжди з нами; як риба в водi, так i ми у ньому, i воно бiля нас шукає нас самих. Нема його нiде вiд того, що воно скрiзь. Пiдґрунтям щастя, є душевнiсть, сердечнiсть, простота, скромнiсть, але не приниженiсть, i що дуже важливо -умiння розумiти власнi бажання i прагнення посiсти гiдне мiсце в життi, адекватне своïм здiбностям. Проте, на жаль, не кожен здатний зазирнути у власну душу й пiзнати своє щастя. Шукаємо щастя по краïнах, столiттях, а ноно скрiзь i завжди з нами; як риба в водi, так i ми у ньому, i воно бiля нас шукає нас самих. Нема його нiде вiд того, що воно скрiзь.
Містерія інсценізувала народження, смерть і воскресіння Христа. Ці три події християнської історії були їх композиційними центрами, навколо яких компонувалися безліч інших євангелійних епізодів (про прикликання апостолів, вилікування хворого, зцілення німого, тайну вечерю).
Містерія успадкована Київським шкільним театром. Традиційними містеріями були анонімні «Слово про збурення пекла», «Дѣйствіє на Рождество Христово», «Царство Натури Людської», «Мудрость предвѣчная», «Властотворний образ Человѣколюбія Божія» та інші. У них автори дотримувалися композиції середньовічного типу з притаманним їй неквапливим розгортанням довільно розміщених подій. Виділявся також центральний епізод, якому підпорядковувалися всі інші.
Активно використовувались у містерії алегорія, заміна містеріальних персонажів алегоричними постатями при збереженні містеріальної послідовності. Наприклад, у «Торжестві Єстѣства Человѣчеського» Адам і Єва перетворюються на постаті Відчаю, Плачу; Сатану замінюють фігури Ласощів, Нестримності тощо. Містеріальний сюжет міг замінюватися в окремих випадках не тільки біблійним, а й світським, зокрема історичним.
Опис зовнішності: «Сама настояща, городська панна, в гарненьких черевиках, що визирали з-під сукні, із солом’яним бриликом на колінах»
Очі: «А очі, як у зляканої лані, променисті, Чисті, великі». «Очі горіли напруженням і були великі, Прекрасні»
Сміх:
«Ах, якби ви знали, який сміх у неї був! А сміх є дзеркало душі»
Манери поведінки:
«Галантно повела вона рукою круг себе» «Вона вийняла з-під свитки хусточку і почала витирати мій лоб із серйозним і заклопотаним поглядом» Зовнішність в екстремальних ситуаціях «Панна, з повислими на ній соломинками, з великими очима, із суворо застиглою постаттю, здавалась якоюсь фантастичною феєю». «Волосся висмикнулось з-під хустки й дикими, серпосхожими пасмами обіймали лице. Свитка незграбно висіла на плечах і тягнула їх донизу». «З висмикнутим волоссям, з великими палаючими очима, з міцно стиснутими устами, зігнута, вона здавалась якимсь дивним, прекрасним звіром, сильним, напруженим, диким». «Очі горіли їй, лице дрижало великим, безумним щастям побіди, побіди життя».
Риси характеру :
«Убити себе зумію». «А знаєте, мені чогось зовсім не страшно… Цікаво тільки дуже». «—… Ви надзвичайно гарні зараз. — Я не знаю, що треба сказати на це»
Вчинки:
«Стражники трусять уже товаришів… Якусь панночку шукають».
Погляди на життя:
«…А ім’я — пошлість». «Як мене вб’ють,… напишіть так: «Мусю вбито на кордоні. Вмерла так, як вмирають ті, що люблять життя». Більше нічого» «— Наше кохання повинно вмерти зараз, щоб, як хтось сказав, ніколи не вмирати». «А вона, ніби дивлячись собі в душу, обривисто-напружено говорила: — Щастя — момент. Далі вже буденщина, пошліть… Саме найбільше щастя буде мізерним в порівнянні з цим. Значить зовсім не буде». «— Я буду носити вас в душі».
Що таке справжнє щастя?
Доволi часто ми чуємо такi слова: Тодi я був по-справжньому щасливий! або Я щаслива, бо… i багато-багато подiбних висловiв, таких звичних для нашого слуху. А що ж вони насправдi означають? Пiдґрунтям щастя, є душевнiсть, сердечнiсть, простота, скромнiсть, але не приниженiсть, i що дуже важливо -умiння розумiти власнi бажання i прагнення посiсти гiдне мiсце в життi, адекватне своïм здiбностям. Проте, на жаль, не кожен здатний зазирнути у власну душу й пiзнати своє щастя. Шукаємо щастя по краïнах, столiттях, а воно скрiзь i завжди з нами; як риба в водi, так i ми у ньому, i воно бiля нас шукає нас самих. Нема його нiде вiд того, що воно скрiзь. Пiдґрунтям щастя, є душевнiсть, сердечнiсть, простота, скромнiсть, але не приниженiсть, i що дуже важливо -умiння розумiти власнi бажання i прагнення посiсти гiдне мiсце в життi, адекватне своïм здiбностям. Проте, на жаль, не кожен здатний зазирнути у власну душу й пiзнати своє щастя. Шукаємо щастя по краïнах, столiттях, а ноно скрiзь i завжди з нами; як риба в водi, так i ми у ньому, i воно бiля нас шукає нас самих. Нема його нiде вiд того, що воно скрiзь.
Объяснение:
Объяснение:
Містерія інсценізувала народження, смерть і воскресіння Христа. Ці три події християнської історії були їх композиційними центрами, навколо яких компонувалися безліч інших євангелійних епізодів (про прикликання апостолів, вилікування хворого, зцілення німого, тайну вечерю).
Містерія успадкована Київським шкільним театром. Традиційними містеріями були анонімні «Слово про збурення пекла», «Дѣйствіє на Рождество Христово», «Царство Натури Людської», «Мудрость предвѣчная», «Властотворний образ Человѣколюбія Божія» та інші. У них автори дотримувалися композиції середньовічного типу з притаманним їй неквапливим розгортанням довільно розміщених подій. Виділявся також центральний епізод, якому підпорядковувалися всі інші.
Активно використовувались у містерії алегорія, заміна містеріальних персонажів алегоричними постатями при збереженні містеріальної послідовності. Наприклад, у «Торжестві Єстѣства Человѣчеського» Адам і Єва перетворюються на постаті Відчаю, Плачу; Сатану замінюють фігури Ласощів, Нестримності тощо. Містеріальний сюжет міг замінюватися в окремих випадках не тільки біблійним, а й світським, зокрема історичним.