Объяснение: Кохання буває різне. І його можна знайти в будь якому місці, в будь який час. Тисячі поетів писали про це почуття.
Роберт Бернса порівнює любов з рожевим квітом. Чим символізує тендітність і елегантність кохання. Генріх Гейне порівнює це невимовно прекрасне почуття з весною, пташками. Саме тоді у його серці прокинулось кохання. Костянтин Симонов висвітлює в любові терпіння й витримку. Що потрібно завжди вірити.
Що таке кохання? На це питання у кожного різна відповідь.
На мій погляд, кобзареве слово дійсно "живе", причому у двох сенсах одночасно. По-перше, поезії Тараса Григоровича Шевченка - нашого Кобзаря - є живими, бо беруть за душу. Героям його віршів завжди співчуваєш. Читаючи поезії Шевченка, я ніби чую голос самого Кобзаря - людини, яка дуже любила свій народ і прагнула кращої долі для нього. Образи шевченківських поезій теж живі: легко повірити, що він писав про реальних живих людей.
По-друге, хоча поезії Шевченка були написані більше сторіччя тому, кобзареве слово досі "живе". Багато чого змінилося в України з тих часів, коли жив і творив Кобзар. Багато з того, про що він тільки мріяв, стало реальністю. Але Шевченка досі читають і перечитують, йому зводять пам'ятники, його ім'ям називають школи та вулиці. Майже в кожній родині на книжковій полиці стоїть "Кобзар" - збірка поезій Тараса Шевченка. Його будуть читати і через сто, і через двісті років, тобто його слово - живе і ніколи не помре.
ответ: Чудо кохання
Объяснение: Кохання буває різне. І його можна знайти в будь якому місці, в будь який час. Тисячі поетів писали про це почуття.
Роберт Бернса порівнює любов з рожевим квітом. Чим символізує тендітність і елегантність кохання. Генріх Гейне порівнює це невимовно прекрасне почуття з весною, пташками. Саме тоді у його серці прокинулось кохання. Костянтин Симонов висвітлює в любові терпіння й витримку. Що потрібно завжди вірити.
Що таке кохання? На це питання у кожного різна відповідь.
Кобзареве слово "живе"
На мій погляд, кобзареве слово дійсно "живе", причому у двох сенсах одночасно. По-перше, поезії Тараса Григоровича Шевченка - нашого Кобзаря - є живими, бо беруть за душу. Героям його віршів завжди співчуваєш. Читаючи поезії Шевченка, я ніби чую голос самого Кобзаря - людини, яка дуже любила свій народ і прагнула кращої долі для нього. Образи шевченківських поезій теж живі: легко повірити, що він писав про реальних живих людей.
По-друге, хоча поезії Шевченка були написані більше сторіччя тому, кобзареве слово досі "живе". Багато чого змінилося в України з тих часів, коли жив і творив Кобзар. Багато з того, про що він тільки мріяв, стало реальністю. Але Шевченка досі читають і перечитують, йому зводять пам'ятники, його ім'ям називають школи та вулиці. Майже в кожній родині на книжковій полиці стоїть "Кобзар" - збірка поезій Тараса Шевченка. Його будуть читати і через сто, і через двісті років, тобто його слово - живе і ніколи не помре.