Якщо мова про Батьківщину, а Кобзар з великої літери, то думаю, що мова йде про Кобзаря, Пророка українського народу - Тараса Григоровича Шевченка.
Давно усім відомо, що Тарас Григорович Шевченко народився в Україні. Йому прийшлося пережити багато поневірянь. Куди лише не закидала його зла доля, але завжди велий поет сумував за рідний краєм, за Батьківщиною, за рідою Україною. Коли читаєш твори Т.Г.Шевченка, то перед очима постають і вишневі садочки, і чепурненькі будиночки, і високі тополі, і журливі верби над тихою річечкою. Такі ж верби ростуь над річечкою, яка тихе несе свої води через наше містечко, а старі тополі і липи де-не-де досі збереглися вздовж доріг по селах. Україна - це і моя Батьківщина.
Пісня є український народ протягом усієї історії його існування. у часи розквіту та занепаду, під час важких випробувань війнами, бідністю, національного гніту народна пісня людям. у ній – пам'ять про визначних історичних діячів, про минуле, щирі почуття. у радісні хвилини життя – при народженні немовляти, хрещенні, весіллі, на будь-яке свято – пісня неодмінно лунала, зігріваючи душу та підіймаючи настрій. пісня в праці та в дорозі. мабуть, така співуча в нас українська душа. є давня легенда, пов’язана з пісенністю українського народу. у ній розповідається про те, що господь обдаровував усі землі світу багатствами, тож українській землі, яка постала перед ним останньою, не залишилося нічого, окрім народної пісні. мабуть, ця легенда виникла в часи великих бід, що випали на долю нашого краю. та пісня, пообіцяв господь, людям пережити всі лиха та ще й нестиме радість та світло. в українських народних піснях живе вся історія нашого буття. у них і кохання, і побутове життя, і праця, і військова слава. українські пісні надзвичайно мелодійні, щирі та прості. вони нікого не залишають байдужими. незважаючи на те, що багато з них народилися з болю, вони несуть світло та свято життя. у наших піснях немає жорстокості, агресії, навпаки – прагнення щастя, любові, добробуту, гумор, що найкраще характеризує національні риси нашого народу. без рідної пісні ,як і без рідної мови, людина не може висловити своїх почуттів. от як пише про те і. драч: а пісня - це душа. з усіх потреб потреба. лиш пісня в серці ширить межі неба. на крилах сонце сяйво їй лиша — чим глибше пісня, тим ясніш душа.
народну пісню треба берегти, бо в ній – невичерпні багатства душі цілого народу.
Відповідь:
Якщо мова про Батьківщину, а Кобзар з великої літери, то думаю, що мова йде про Кобзаря, Пророка українського народу - Тараса Григоровича Шевченка.
Давно усім відомо, що Тарас Григорович Шевченко народився в Україні. Йому прийшлося пережити багато поневірянь. Куди лише не закидала його зла доля, але завжди велий поет сумував за рідний краєм, за Батьківщиною, за рідою Україною. Коли читаєш твори Т.Г.Шевченка, то перед очима постають і вишневі садочки, і чепурненькі будиночки, і високі тополі, і журливі верби над тихою річечкою. Такі ж верби ростуь над річечкою, яка тихе несе свої води через наше містечко, а старі тополі і липи де-не-де досі збереглися вздовж доріг по селах. Україна - це і моя Батьківщина.
Пояснення:
народну пісню треба берегти, бо в ній – невичерпні багатства душі цілого народу.