Надзвичайно поетична картина природи змальована у вірші П. Тичини «Гаї шумлять...». Твір сповнений світла, радості, повноти життя. Ліричний герой сприймає навколишнє як подарунок природи — шум гаїв, хмарки в небі, гудіння дзвону, коливання достигаючих нив, шепіт трав.
І на завершення — завжди вражаюча картина сонця, що заходить над рікою, залишаючи на воді золоту доріжку та свої відблиски. Ніби розколовся навпіл сонячний диск — одна частинка у небі, друга — на тихій гладіні води. Це сонячне золото заповнює душу, спонукає до творення добра та краси.
У своїх байках Сковорода алегорично виражає основні ідеї своєї філософії: ідею праці, необхідність цінувати духовне вище матеріального, ідею самопізнання й духовного вдосконалювання людини, міркування, над проблемами виховання й самої сутності людського життя. Це такі важливі питання! Як же філософ зміг втілити їх у такому, на перший погляд, розважальному жанрі, як байка? У першу чергу він мистецьки добирав сюжети для своїх байок. В описах тварин, птахів, рослин, ми відразу ж довідаємося певні риси людського характеру, певні типи людей. Тому читач одержує відразу «два в одному»: і цікавий сюжет, і повчальний зміст. Для досягнення більшого виховного ефекту Г. Сковорода ділить байку на дві частини: в одну він вкладає сюжет, у другу - мораль до цього сюжету, поясненню й підтвердженню, тих думок, що вже самі собою на в уважного читача. Повчальну частину сам письменник назвав «сила». І дійсно, байки Сковороди мають надзвичайну силу: силу очищати людей, змінювати до кращого їхньої душі, виправляти їхні життєві принципи...
І на завершення — завжди вражаюча картина сонця, що заходить над рікою, залишаючи на воді золоту доріжку та свої відблиски. Ніби розколовся навпіл сонячний диск — одна частинка у небі, друга — на тихій гладіні води. Це сонячне золото заповнює душу, спонукає до творення добра та краси.