У історичній пісні "козак максим залізняк" можна помітити такі художні засоби, як; зменшено-пестливі слова та інверсія (Вертаються козаченьки Із бою додому), метафори (славою покрита), епітети (повнісінькі шанці, пишная рожа, гарной слави), порівняння (як пишная рожа). Також у цьому творі є: гіперболи (накидали за годину панів повні шанці, зібрав війська сорок тисяч) Анафора, або єдинопочаток (Обступили город Умань...) Рефрен, або повторення (Та вдарили з семи гармат у середу арвнці) У історичній пісні "За сибіром сонце сходить" вжито такі художні засоби: інверсія (Повернувся я з Сибіру), порівняння (як звірюку гонять), метафори (сонце сходить, прийшла туга до серденька), епітети (славні хлопці,хороші хлопці) Також у творі є повтори: (світ великий, дзвони дзвонять, при дорозі подорожньою, нехай…). риторичні оклики (А здорові, хлопці!; Ви на мене Кармалюка, Всю надію майте; Благослови, отче!; Нехай мене, Кармалюка, В світі споминають!) Риторичні запитання (Прийшла туга до серденька, Як у світі жити?; Зібрав собі славних хлопців,— Що ж кому до того?).
Безталанну долю української матері-кріпачки поет підносить до найвищих висот, він схиляється перед її образом, як людство схиляється в поклоні перед образом Матері Божої.Для Т. Шевченка жінка-матір - це уособлення і Пречистої Діви Марії, і матері-України. Це узагальнюючий образ усіх матерів. Т. Шевченко відштовхувався від ідеалів, від Біблії, бо Марія - символ глибокого й прекрасного материнства, перед чим поет благоговів усе життя: Марія - святість, божественність, і Матір - рідна матір, матір. Життя Тараса Шевченка — подвиг. Я часто замислююсь, чи може людина жити без мистецтва, без літератури, без пісні? Думаю, ні. Ким би вона не була, людина не може існувати без спілкування зі світом прекрасного.Багато митців, які своїм талантом зворушили людські серця, не дають нам цього зробити.Безсмертне ім’я Тараса Шевченка та його твори ось уже скільки років живуть у серцях народу, в його мріях і сподіваннях, пробуджуючи щирі й благородні почуття.Поет вийшов з народу, бачив його тяжке життя, гіркі сльози. Ці сльози сповнювали серце письменника ненавистю до гнобителів. Разом з тим, він безмежно любив свою Батьківщину, свою Україну, любив її народ і, дивлячись на його страждання, не міг мовчати.Все життя Тараса — це боротьба за кращу долю народу, за те, щоб показати йому шлях до світлого майбутнього, до повірити в свої сили, запалити в ньому вогонь ненависті до пригноблювачів.Два геніі мала Україна — пісню і поета Шевченка, рівного якому в історії духовності важко знайти. Він дорого заплатив за своє безсмертя. Доля з лишком відпустила йому страждань. Та він завжди лишався вірним своїй рідній Україні. Шевченко знав її минуле, бачив сучасне, і йому було гірко від того, що бачив
Також у цьому творі є: гіперболи (накидали за годину панів повні шанці, зібрав війська сорок тисяч) Анафора, або єдинопочаток (Обступили город Умань...)
Рефрен, або повторення (Та вдарили з семи гармат у середу арвнці)
У історичній пісні "За сибіром сонце сходить" вжито такі художні засоби:
інверсія (Повернувся я з Сибіру), порівняння (як звірюку гонять), метафори (сонце сходить, прийшла туга до серденька), епітети (славні хлопці,хороші хлопці)
Також у творі є повтори: (світ великий, дзвони дзвонять, при дорозі подорожньою, нехай…). риторичні оклики (А здорові, хлопці!; Ви на мене Кармалюка, Всю надію майте; Благослови, отче!; Нехай мене, Кармалюка, В світі споминають!) Риторичні запитання (Прийшла туга до серденька, Як у світі жити?; Зібрав собі славних хлопців,— Що ж кому до того?).
Життя Тараса Шевченка — подвиг. Я часто замислююсь, чи може людина жити без мистецтва, без літератури, без пісні? Думаю, ні. Ким би вона не була, людина не може існувати без спілкування зі світом прекрасного.Багато митців, які своїм талантом зворушили людські серця, не дають нам цього зробити.Безсмертне ім’я Тараса Шевченка та його твори ось уже скільки років живуть у серцях народу, в його мріях і сподіваннях, пробуджуючи щирі й благородні почуття.Поет вийшов з народу, бачив його тяжке життя, гіркі сльози. Ці сльози сповнювали серце письменника ненавистю до гнобителів. Разом з тим, він безмежно любив свою Батьківщину, свою Україну, любив її народ і, дивлячись на його страждання, не міг мовчати.Все життя Тараса — це боротьба за кращу долю народу, за те, щоб показати йому шлях до світлого майбутнього, до повірити в свої сили, запалити в ньому вогонь ненависті до пригноблювачів.Два геніі мала Україна — пісню і поета Шевченка, рівного якому в історії духовності важко знайти. Він дорого заплатив за своє безсмертя. Доля з лишком відпустила йому страждань. Та він завжди лишався вірним своїй рідній Україні. Шевченко знав її минуле, бачив сучасне, і йому було гірко від того, що бачив