1. Вибору немає. Берімо поміч, де її знайдемо. - так казав Тугар Вовк до Мирослави
2. А коли гинути, то гиньмо, як мужі, з оружжям у руках. - так казав Максим Беркут до своїх товаришів.
3. Життя в неволі нічого не варте... Краще смерть. так казав Максим Беркут до Тугара Вовка.
Пояснення:
цитати:
1. "Доню моя,— сказав він лагідно,— не жалуйся на мене! Горе наповнило гіркістю моє серце, гнівом налило мої думи. Але я знаю, що твоє серце — щире золото, що ти не покинеш мене в днях тривоги й боротьби. Адже ж ми самі тепер на світі, ні до кого нам прихилитися, ні від кого ждати і, а тілько від себе самих. Вибору не маємо. Берімо поміч, де її знайдемо!"
2. Бачить Максим, що непереливки, скликає своїх товаришів докупи, бо ніщо вже тепер боронитись на поєдинчих становищах, коли під причілковими стінами монголи огонь кладуть. — Браття,— говорив він,— мабуть, прийдеться нам погибати, бо на рятунок слаба надія, а монголи, се знайте наперед, не пощадять нікого, хто дістанеться в їх руки, так, як не пощадили наших ранених товаришів. А коли гинути, то гиньмо як мужі, з оружжям у руках.
3. " — Життя в неволі нічого не варте,— відказав Максим,— краще смерть!"
У тухольців було не так багато земель придатних для землеробства, тому в основному вони жили за рахунок скотарства. Зате довкола було достатньо лісу для того, щоб будувати будинки, а також для того, щоб використовувати його як топливо. Жили тухольці в невеличких дерев"яних хатах. Хати були обгороджені і охайні.
Пояснення:
Цитати: Тухольський народ жив головно скотарством. Тільки та долина, де лежало село, а також кілька поменших порічин, не покритих лісом, надавалися до хліборобства і видавали щороку багаті збори вівса, ячменю і проса. Зате в полонинах, що були, так само, як і всі доокружні ліси, власністю тухольської громади, паслися великі ота-ри овець, у котрих спочивав головний скарб тухольців: з них вони добували собі одежу й страву, омасту й м'ясо. В лісах довкола села паслися корови і воли; але сама місцевість, гориста, скалиста й неприступна, забороняла держати багато тяжкої рогатої худоби. Другим головним джерелом достатку тухольців були ліси. Не говорячи вже про дрова, котрих мали безплатно і на топливо, і на всякі будинки,— ліси достачали тухольцям звірини, лісових овочів і меду
"Хати були порядно обгороджені і гарно удержувані; стіни з гладкого дилиння, не обмазаного глиною, але кілька разів до року митого і скобленого річними черепницями; тільки там, де одна долина сходилася з другою, в вузьких пасмугах стіни були поліплені глиною і побілені паленим вапном і виглядали дуже гарно серед зелених верб і груш".
Відповідь:
1. Вибору немає. Берімо поміч, де її знайдемо. - так казав Тугар Вовк до Мирослави
2. А коли гинути, то гиньмо, як мужі, з оружжям у руках. - так казав Максим Беркут до своїх товаришів.
3. Життя в неволі нічого не варте... Краще смерть. так казав Максим Беркут до Тугара Вовка.
Пояснення:
цитати:
1. "Доню моя,— сказав він лагідно,— не жалуйся на мене! Горе наповнило гіркістю моє серце, гнівом налило мої думи. Але я знаю, що твоє серце — щире золото, що ти не покинеш мене в днях тривоги й боротьби. Адже ж ми самі тепер на світі, ні до кого нам прихилитися, ні від кого ждати і, а тілько від себе самих. Вибору не маємо. Берімо поміч, де її знайдемо!"
2. Бачить Максим, що непереливки, скликає своїх товаришів докупи, бо ніщо вже тепер боронитись на поєдинчих становищах, коли під причілковими стінами монголи огонь кладуть. — Браття,— говорив він,— мабуть, прийдеться нам погибати, бо на рятунок слаба надія, а монголи, се знайте наперед, не пощадять нікого, хто дістанеться в їх руки, так, як не пощадили наших ранених товаришів. А коли гинути, то гиньмо як мужі, з оружжям у руках.
3. " — Життя в неволі нічого не варте,— відказав Максим,— краще смерть!"
Відповідь:
У тухольців було не так багато земель придатних для землеробства, тому в основному вони жили за рахунок скотарства. Зате довкола було достатньо лісу для того, щоб будувати будинки, а також для того, щоб використовувати його як топливо. Жили тухольці в невеличких дерев"яних хатах. Хати були обгороджені і охайні.
Пояснення:
Цитати: Тухольський народ жив головно скотарством. Тільки та долина, де лежало село, а також кілька поменших порічин, не покритих лісом, надавалися до хліборобства і видавали щороку багаті збори вівса, ячменю і проса. Зате в полонинах, що були, так само, як і всі доокружні ліси, власністю тухольської громади, паслися великі ота-ри овець, у котрих спочивав головний скарб тухольців: з них вони добували собі одежу й страву, омасту й м'ясо. В лісах довкола села паслися корови і воли; але сама місцевість, гориста, скалиста й неприступна, забороняла держати багато тяжкої рогатої худоби. Другим головним джерелом достатку тухольців були ліси. Не говорячи вже про дрова, котрих мали безплатно і на топливо, і на всякі будинки,— ліси достачали тухольцям звірини, лісових овочів і меду
"Хати були порядно обгороджені і гарно удержувані; стіни з гладкого дилиння, не обмазаного глиною, але кілька разів до року митого і скобленого річними черепницями; тільки там, де одна долина сходилася з другою, в вузьких пасмугах стіни були поліплені глиною і побілені паленим вапном і виглядали дуже гарно серед зелених верб і груш".