Я дуже люблю поезії Тараса Григоровича Шевченка. Звісно, вдома у нас є "Кобзар" і кілька збірок його віршів. Я люблю відкрити книгу Шевченка на будь-якому місті і почитати кілька віршів. Серед моїх улюблених шевченківських творів - "Катерина", "Наймичка" та "Гайдамаки". Крім того, я знаю багато його віршів напам'ять, навіть тих, що не задавали вчити в школі. Я давно помітив, що вірші Шевченка дуже добре запам'ятовуються.
Читаючи його твори, не можна не помітити, що Шевченко дуже любив рідну Україну і сподівався, що її майбутнє буде світлим і радісним. Він багато писав про тяжке життя селян, і коли я читаю ті вірші, я дуже їм співчуваю. Наприклад, мені дуже шкода, що в ті часи не всі діти могли піти до школи і були вимушені працювати, як хлопчик з вірша "Мені тринадцятий минало". Я вважаю, що, якщо б Шевченко побачив, як ми живемо тепер, він був би радий, що всі діти ходять до школи і вивчають його вірші.
Війна страшне слово. Війна… Як багато говорить це слово. Війна страждання ма-терей, сотні загиблих солдатів, сотні сиріт і родин без батьків, моторошні спогади людей. Та й нам, що не видели війни, не до сміху
Солдати служили чесно, без користі. Вони захищали отече-ство, рідних і близьких. Жорстоко фашисти ставилися до російських людей, солдатам. .
У цьому путівнику фотографія камери катувань, а на стіні цієї моторошної кімнати напис: “Залиш надію всяк сюди вхідний”. Ці страшні рядки мене злякали, вони як погроза. Моторошно ста-новится на душі
Яке горе випробовували люди, коли в будинок прихо-дила похоронка. И все-таки такі родини сподівалися на те, що чоловіки й діти повернуться додому. Страшно при думці, що війна може початися. Адже вона не може тривати вічно.
Я дуже люблю поезії Тараса Григоровича Шевченка. Звісно, вдома у нас є "Кобзар" і кілька збірок його віршів. Я люблю відкрити книгу Шевченка на будь-якому місті і почитати кілька віршів. Серед моїх улюблених шевченківських творів - "Катерина", "Наймичка" та "Гайдамаки". Крім того, я знаю багато його віршів напам'ять, навіть тих, що не задавали вчити в школі. Я давно помітив, що вірші Шевченка дуже добре запам'ятовуються.
Читаючи його твори, не можна не помітити, що Шевченко дуже любив рідну Україну і сподівався, що її майбутнє буде світлим і радісним. Він багато писав про тяжке життя селян, і коли я читаю ті вірші, я дуже їм співчуваю. Наприклад, мені дуже шкода, що в ті часи не всі діти могли піти до школи і були вимушені працювати, як хлопчик з вірша "Мені тринадцятий минало". Я вважаю, що, якщо б Шевченко побачив, як ми живемо тепер, він був би радий, що всі діти ходять до школи і вивчають його вірші.
Війна страшне слово. Війна… Як багато говорить це слово. Війна страждання ма-терей, сотні загиблих солдатів, сотні сиріт і родин без батьків, моторошні спогади людей. Та й нам, що не видели війни, не до сміху
Солдати служили чесно, без користі. Вони захищали отече-ство, рідних і близьких. Жорстоко фашисти ставилися до російських людей, солдатам. .
У цьому путівнику фотографія камери катувань, а на стіні цієї моторошної кімнати напис: “Залиш надію всяк сюди вхідний”. Ці страшні рядки мене злякали, вони як погроза. Моторошно ста-новится на душі
Яке горе випробовували люди, коли в будинок прихо-дила похоронка. И все-таки такі родини сподівалися на те, що чоловіки й діти повернуться додому. Страшно при думці, що війна може початися. Адже вона не може тривати вічно.