Там 1 главный герой и он пастушок (имя не помню) в один день когда пастушок пас овечек то одна убежала и он погнался за ней. А потом он упал в яму где жили яяни которые строили свои башенки и знали только 1 слово- я. в городе были ворота но они были закрыты и по пророчеству открывались только тогда когда кто-то говорил слово которое знают все (и яяни) но не часто им пользуются. про это ему рассказал старик который был простым человеком и тоже как пастух упал в эту яму. пастушок предложил старику пойти вместе с ним но на это старик сказал что он уже слишком стар и не сможет выбраться. тогда пастушок взял старика на спину и пошёл к вратам. он их попросил открыться да так вежливо, что врата распахнулись и пропустили пастушка. А когда он вылез то вместо старика обнаружил на спине мешок с картошкой.
Навесні я жила у родичів, стався цікавий випадок. У моєї сестри був гарний білий кіт, дуже розумний, але з незалежним характером. Якщо його брали на руки, він одразу ж виривався. Одного разу кіт зник. Спочатку ми були спокійні, бо раніше він іноді пропадав на ніч. Всі засмутилися. Сестра боялася, що з котом щось сталося. Вона ходила по вулицям, шукаючи кота, але ніхто не бачив. Якось ми проходимо повз одного будинку, а там сидить біля хвіртки білий кіт дуже схожий на нашого. Ми зупинилися, а він швидко підбіг та почав тертися нам об ноги. Це був наш кіт. Виявилося, що господарі будинку, біля якого ми його знайшли, поїхали на кілька днів і випадково залишили кватирку відкритою. Кіт вліз усередину на запах риби. Коли ж господарі помешкання повернулися і помітили той злочин, кіт швидко виліз і втік. Яка незручна ситуація! Нам з сестрою було дуже соромно за кота коли сусіди розповідали цей кумедний випадок. Але вони не розсердилися, бо самі забули зачинити кватирку. Ми всі посміялися. Потім частенько бачили, як кіт навідувався до них у двір і довго сидів.
А когда он вылез то вместо старика обнаружил на спине мешок с картошкой.
Навесні я жила у родичів, стався цікавий випадок. У моєї сестри був гарний білий кіт, дуже розумний, але з незалежним характером. Якщо його брали на руки, він одразу ж виривався. Одного разу кіт зник. Спочатку ми були спокійні, бо раніше він іноді пропадав на ніч. Всі засмутилися. Сестра боялася, що з котом щось сталося. Вона ходила по вулицям, шукаючи кота, але ніхто не бачив. Якось ми проходимо повз одного будинку, а там сидить біля хвіртки білий кіт дуже схожий на нашого. Ми зупинилися, а він швидко підбіг та почав тертися нам об ноги. Це був наш кіт. Виявилося, що господарі будинку, біля якого ми його знайшли, поїхали на кілька днів і випадково залишили кватирку відкритою. Кіт вліз усередину на запах риби. Коли ж господарі помешкання повернулися і помітили той злочин, кіт швидко виліз і втік. Яка незручна ситуація! Нам з сестрою було дуже соромно за кота коли сусіди розповідали цей кумедний випадок. Але вони не розсердилися, бо самі забули зачинити кватирку. Ми всі посміялися. Потім частенько бачили, як кіт навідувався до них у двір і довго сидів.