2. Поранивши Юлька шпагою, Славко дуже злякався, адже це не було навмисно. Після слів Андрія Степановича(тренера), в яких йшлось про те, що після цього побоїща Славко заховався, хлопчику було соромно і він боявся ходити на тренування.
3. Він казав, що не бачить сенсу виправдовуватися, коли йому ніхто не вірить, навіть не намагається повірити. Як він сказав: "Якщо ви мені не вірите, я не буду нікого до цього змушувати".
4. Марина Анатоліївна
5. Стефко довго десь тинявся, а батьку потрібно було, щоб хтось сходив по цигарки. Стефко огризався і сказав, що нікуди не піде. Тоді батько почав говорити: " Ну й діточок мені Господь послав, не стане жодне в лиш огризаються".
6. Емм. Ну це був не Славко. А як я зрозуміла з тексту, то його підставив Юлько, назвавшись ім'ям і прізвищем Славка.
7. Вона казала, що якби знала хто підставив Славка, то б таке зробила б, аби та людина саму себе на все життя за падлюку мала і щоб не могла подивитися на саму себе. Тоді Юлько злякався, що завтра вийде жінка і вкаже на нього, на Ващука. І він признався Лілі.
Ярослав Стельмах "Митькозавр із Юрківки, або химера лісового озера."
Цитатна характеристика Митька через інших персонажів.
"О, - полегшено зітхнув я. - Оце я тебе пізнаю. А то аж злякався спершу. Звідки, думаю, такий запал." (Сергій про Митька)
"... Вхопившись рукою за поручні, Митько став так вигицувати, підкидаючи ноги, що аж дошки піді мною заходили ходором, і місток затрусивсь іще дужче. Добряче спітнівши, зате наочно довівши мені, що боятися нема чого, Митько зрештою вгамувавсь, і ми заглибились у ліс."
" Зоології? Ти що, здурів? Мало тобі колекції, мало тобі ботаніки, мало тобі нашої вчительки? Забув, як ти сам з її уроків тікав?"
"І голова ж у тебе, Митько."
"Удень ми тільки й сиділи над книжками, сперечались, робили різноманітні припущення і бігали до бібліотеки... Митько склав декілька таблиць і заучував їх напам'ять..."
"Але ж головний у нашій експедиції ти."
"Взагалі мушу визнати: голова в мого друга працювала із колосальною швидкістю і, бувало, не встигав він бодай до половини висловити якусь думку, як у нього вже народжувалася друга, а то й третя, зовсім протилежна. Однак далеко не всі з них можна було назвати рівноцінними чи просто вдалими."
"І взагалі у нас попереду ще дуже багато цікавого, і завжди так буде, поки ми з Митьком."
1. Варвара Трохимівна
2. Поранивши Юлька шпагою, Славко дуже злякався, адже це не було навмисно. Після слів Андрія Степановича(тренера), в яких йшлось про те, що після цього побоїща Славко заховався, хлопчику було соромно і він боявся ходити на тренування.
3. Він казав, що не бачить сенсу виправдовуватися, коли йому ніхто не вірить, навіть не намагається повірити. Як він сказав: "Якщо ви мені не вірите, я не буду нікого до цього змушувати".
4. Марина Анатоліївна
5. Стефко довго десь тинявся, а батьку потрібно було, щоб хтось сходив по цигарки. Стефко огризався і сказав, що нікуди не піде. Тоді батько почав говорити: " Ну й діточок мені Господь послав, не стане жодне в лиш огризаються".
6. Емм. Ну це був не Славко. А як я зрозуміла з тексту, то його підставив Юлько, назвавшись ім'ям і прізвищем Славка.
7. Вона казала, що якби знала хто підставив Славка, то б таке зробила б, аби та людина саму себе на все життя за падлюку мала і щоб не могла подивитися на саму себе. Тоді Юлько злякався, що завтра вийде жінка і вкаже на нього, на Ващука. І він признався Лілі.
❤️
Ярослав Стельмах "Митькозавр із Юрківки, або химера лісового озера."
Цитатна характеристика Митька через інших персонажів.
"О, - полегшено зітхнув я. - Оце я тебе пізнаю. А то аж злякався спершу. Звідки, думаю, такий запал." (Сергій про Митька)
"... Вхопившись рукою за поручні, Митько став так вигицувати, підкидаючи ноги, що аж дошки піді мною заходили ходором, і місток затрусивсь іще дужче. Добряче спітнівши, зате наочно довівши мені, що боятися нема чого, Митько зрештою вгамувавсь, і ми заглибились у ліс."
" Зоології? Ти що, здурів? Мало тобі колекції, мало тобі ботаніки, мало тобі нашої вчительки? Забув, як ти сам з її уроків тікав?"
"І голова ж у тебе, Митько."
"Удень ми тільки й сиділи над книжками, сперечались, робили різноманітні припущення і бігали до бібліотеки... Митько склав декілька таблиць і заучував їх напам'ять..."
"Але ж головний у нашій експедиції ти."
"Взагалі мушу визнати: голова в мого друга працювала із колосальною швидкістю і, бувало, не встигав він бодай до половини висловити якусь думку, як у нього вже народжувалася друга, а то й третя, зовсім протилежна. Однак далеко не всі з них можна було назвати рівноцінними чи просто вдалими."
"І взагалі у нас попереду ще дуже багато цікавого, і завжди так буде, поки ми з Митьком."