Порівняйте драматичний етюд Олександра Олеся «По дорозі в Казку» та драму-феєрію Лесі Українки «Лісова пісня». Дослідіть ці твори та поміркуйте, у чому виявилися спільні риси світогляду двох авторів.
6) На мою думку, він відчував відповідальність за нього, бо ніхто крім нього не міг до захистити Сіроманця
7) Він показував йому кольрові картинки із журналу "Натураліст", але згодом зрозумів що він на них не дивиться. Потім він провів рукою біля його очей, але вовк не відреагував. Так він зрозумів, що Сіроманець сліпий.
8) Тривогу за Сіроманця
9) Його ненавидів Василь Чепіжний, у якого Сіроманець з'їв козу на 8 березня. Саме він і був ініціатором лову вовка
Мы ещё очень долго хранили в голове эти запрещенные книги, и каждый день каждый пересказывал чтобы не забыть так было до тех пор, пока память не начала предавать.Мы всё же решили записать чтобы всё было в письменном виде, позже Монтегу пришла в голову гениальная идея, пустить книги в чёрный рынок, о котором будут знать ну только покупатели, они знали что рискуют головой но все же решились на это лет с выпуска той литературы которою заново написал Монтег, люди начали думать. Ещё через 5 лет была революция и мы вернулись к привычной демократии, прекратили жить в книжной утопии, Монтег со своим обществом не были во главе, но они стали писателями, и жили в радости, уже не в бегах, теперь не в грусти
2) За теля
3) Пиріжками з печінкою
4) У глинищі, у яру
5) У себе вдома
6) На мою думку, він відчував відповідальність за нього, бо ніхто крім нього не міг до захистити Сіроманця
7) Він показував йому кольрові картинки із журналу "Натураліст", але згодом зрозумів що він на них не дивиться. Потім він провів рукою біля його очей, але вовк не відреагував. Так він зрозумів, що Сіроманець сліпий.
8) Тривогу за Сіроманця
9) Його ненавидів Василь Чепіжний, у якого Сіроманець з'їв козу на 8 березня. Саме він і був ініціатором лову вовка
10) Андрійко
Вступив в новое общество
Объяснение
Мы ещё очень долго хранили в голове эти запрещенные книги, и каждый день каждый пересказывал чтобы не забыть так было до тех пор, пока память не начала предавать.Мы всё же решили записать чтобы всё было в письменном виде, позже Монтегу пришла в голову гениальная идея, пустить книги в чёрный рынок, о котором будут знать ну только покупатели, они знали что рискуют головой но все же решились на это лет с выпуска той литературы которою заново написал Монтег, люди начали думать. Ещё через 5 лет была революция и мы вернулись к привычной демократии, прекратили жить в книжной утопии, Монтег со своим обществом не были во главе, но они стали писателями, и жили в радости, уже не в бегах, теперь не в грусти