Б Образ жінки - центральний образ у збірці Івана Франка "Зів'яле листя". І, як і душа кожної жінки, образ цей глибокий, незбагнений, неясний и незрозумілий. Він нагадує саму матінку-природу - непостійну, змінливу: то лагідну, як весняний вітерець, то жорстоку і своєвільну, як буря. Ці природні явища грають з бідною душою ліричного героя, змушують її спочатку парити в небесах від щастя, а потім падати на саме дно, розбиваючись о сіре каміння. Так маленький листочок покладається на вітер, так душа поета довіряє себе незвіданому досі явищу - жінці, і тепер тільки вона володарка цій душі...
Образ жінки - центральний образ у збірці Івана Франка "Зів'яле листя". І, як і душа кожної жінки, образ цей глибокий, незбагнений, неясний и незрозумілий. Він нагадує саму матінку-природу - непостійну, змінливу: то лагідну, як весняний вітерець, то жорстоку і своєвільну, як буря. Ці природні явища грають з бідною душою ліричного героя, змушують її спочатку парити в небесах від щастя, а потім падати на саме дно, розбиваючись о сіре каміння. Так маленький листочок покладається на вітер, так душа поета довіряє себе незвіданому досі явищу - жінці, і тепер тільки вона володарка цій душі...
ответ:Епітети: зі славетним готичним собором; палаци блискучі; Везувій димучий; безжурні неаполітанці ;
Порівняння: Венеція - краля з каналів мережею.
Риторичні вигуки: Чудово! Прекрасно! Розкішнії види!
Риторичні питання: А глянь за картинки — чи так воно вийде?
Чи справді в Венеції тільки й роботи —
Гондоли ганять і співать без турботи?
Чи справді безжурні неаполітанці
Тільки те й знають, що гульки і танці?
Риторичне звертання: Дозвольте, синьйори, самому розглянуться .
Анафори: Хай сам подивлюся, \ Хай сам я побачу,
Хто як міркує, \ Хто діло робить, \ Хто байдикує, \ Хто на роботу йже не снідавши, Хто спать лягає не обідавши,
Антитеза: Картинки веселі, життя — суворе.
Объяснение: