Повідомлення про купальські пісні​

Твори геніального поета ніколи не бувають прочитані до кінця. Що більше пізнаєш справжнього Шевченка, то більше в його творах знаходиш незвіданого. Схиляєшся перед силою його духу, характеру.
 Трагічною була його доля. Сирітство, поневіряння в наймах. І це в періоджиття, який вважають найсвітлішим, найщасливішим. Одна - однісенька за все життя усмішка долі - звільнення від кріпацтва. Яким треба було бути сильним і цілеспрямованим, щоб за кілька років надолужити те, що набувається десятиріччями: здобути освіту, оволодіти майстерністю художника, а потім шляхом самоосвіти стати одним з найосвіченіших людей свого часу.
 Та життя готувало йому все нові й нові випробування. Десять років заслання. Та зламати його героїчний дух не вдалось: " Караюсь, мучусь, але... не каюсь! ".
 Як часто люди сьогодні в сірій, тяжкій буденності відступаються від високих ідеалів, черствіють, байдужіють, думають тільки про власний достаток. Чи ж не подвижницьким є життя Шевченка, який найменше думав про себе? Він завжди турбувався про народ. Власна доля? Що вона порівняно з долею рідної Вітчизни? 
Мені однаково чи буду
Я жить в Україні, чи ні...
Та не однаково мені, 
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні...
   Шевченко для нас - це не тільки те, що вивчають у школі, а й те, чим живуть, з чого черпають життєві сили., любов до України.
Свою Україну любіть,
Любітьїї... во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
(Так кажется все.)

Ліричний герой з неабиякою теплотою згадує рідну матір, її безсонні ночі над колискою сина, намагання прилучити дитину до всього чудового, людяного, матір мале велике бажання зробити дитину щасливою, не обійденою долею. Саме тому дарує синові вишитий рушник, як символ життєвої дороги, на якому оживає «і дитинство, й розлука, й материнська любов». 
  Серце матері  сповнене безмежної любові до дитини. Я вважаю,що цей твір нас навчає людяності ібезмежної вдячності до найдорожчої нам людини — рідної матері.