Поясніть слова П.Глазового до "Добрий сміх не б'є не мучить/Він на світі жити учить..."​

Народжувався новий день. Ось хлопчик вже встав з ліжка. І він чує голос мами: Олесю йди снідати. Добре мамо, я вже йду.
- Олесю, Матильда Петрівна сказала мені, що ти не хотів на уроці малювати горщечок. Але чому?
- Розумієш, мамо я просто хотів малювати дятла.
- Але спочатку зроби те, що тобі сказали, а потім малюй, що хочеш! Добре?
- Добре, мамо.
Потім Олесь пішов до своєї кімнати віконувати домашнє завдання.Потім у кімнату зайшла матуся і говорить:
- Добре, сину відпочинь. Піди трішки порайся на вулиці.
Дивак радісно побіг на двір, грався з друзями. Від того часу хлопчик почав гарно вчитися і заробляв гарні оцінки!

Сью усвідомлювала всю повноту розчарування та печалі Джонсі ,вона розуміла і підтримувала її як ніхто , подруга нічим їй не докоряла , не винила , тільки підтримувала щирою опікою та добрими словами.
Берман-художник , який вже довгі роки був з алкоголем "на ти" , через це його недолюблювали , зневажали ,про добре ставлення вже нема що говорити , але під цим тягарем неприязні оточуючих його серце не зчерствіло й нестамувало бажання творити добро . Він, під проливним холодним дощем вийшов на вулицю  з фарбами й поліз до вікна Джонсі , щоб намалювати "останній,життєдайний" листочок який вселив в хвору ,зневірену дівчину  жагу жити ,але сталась трагедія після цього Берман захворів та помер,але все ж врятував людину! 
Не кожен так  може ,хто б міг подумати п'яниця ,забутий Богом чоловік , врятував життя!
Ви спитаєте як листок тут допоміг?Він своїми вухами чув слова Джонсі :" коли з цього дерева , що за вікном впаде останній листок - я помру..."
Вже потім дівчата дізнались про це...
Отже , Берман - велика людина , його розумінню  та прагненню зробити добро іншому не було меж , хоча цей порив коштував життя.