Фразеологізмами називають особливі стійкі словосполучення, які мають усталену (незмінну) форму та означають одне поняття, подібно до слова. Наприклад, слово "втекти" має значення "швидко рухатися бігом звідкись". І таке ж саме значення має фразеологізм "накивати п'ятами". Тобто ми можемо поставить знак тотожності між словом "втекти" та стійким сполученням слів "накивати п'ятами". Відповідно, фразеологізм є одним членом речення. При розборі речення "Злякавшись, він накивав п'ятами", підкреслене словосполучення буде присудок, а не присудок+додаток!! !
Складність пояснення змісту фразеологізма (ще його називають фразеологічним зворотом) залежить від ступені зрощенності слів, що входять у його склад. За ступенем зрощенності фразеологізми української мови поділяються на:
- фразеологічні сполучення - це найбільш "вільні" фразеологізми, адже хоча б один з його компонентом (а частіше обидва) є звичайним словом, яке вживається поза межами цього фразеологізму. Значення фразеологічних сполучень легко встановити зі значення слів, що входять до його складу, напр. , бавитися (гратися) з вогнем, бере досада (злість) , від смеркання до світання;
- фразеологічні єдності - це такі стійкі сполучення, які становлять змістову неподільну єдність, проте їх значення частково витікає зі значення слів у його складі (подібно до метафори) , напр. , валити все докупи (змішувати) , бачити наскрізь (добре розумітися) , бити на сполох (піднімати тривогу) ;
- фразеологічні зрощення - це група фразеологізмів, найскладніших для тлумачення, адже в їх склад, по-перше, входить компонент, який поза межами цього фразеологізму не вживається, а по-друге, значення всього фразеологізму неможливо встановити зі значення слів, що входять до його складу. При перекладі на іншу мови таким фразеологізмам можливо лише знайти відповідник - синонім у мові перекладу. Напр. , байдики бити (нічого не робити) , баглаї напали (лінуватися) , золоті верби ростуть (не виходить нічого путнього) тощо.
Фразеологія певного народу твориться протягом сотен років у процесі живого мовлення та рідше у творчості поетів та письменників (крилаті фрази) за внутрішніми законами мови. Вона охоплює всі найважливіші сфери життя - дає характеристику людям і предметам, ознакам та діям, явищам суспільного життя. Вивчаючи фразеологію певної мови, ми відкриваємо для себе й таємниці менталитету народу-носія, розуміємо його ставлення до певних явищ життя.
Фразеологія прикрашає художнє мовлення, увиразнює зміст повідомлення, використовується для індивідуалізації мови героїв, створення певного історичного, національного та соціального колориту.
Складність пояснення змісту фразеологізма (ще його називають фразеологічним зворотом) залежить від ступені зрощенності слів, що входять у його склад. За ступенем зрощенності фразеологізми української мови поділяються на:
- фразеологічні сполучення - це найбільш "вільні" фразеологізми, адже хоча б один з його компонентом (а частіше обидва) є звичайним словом, яке вживається поза межами цього фразеологізму. Значення фразеологічних сполучень легко встановити зі значення слів, що входять до його складу, напр. , бавитися (гратися) з вогнем, бере досада (злість) , від смеркання до світання;
- фразеологічні єдності - це такі стійкі сполучення, які становлять змістову неподільну єдність, проте їх значення частково витікає зі значення слів у його складі (подібно до метафори) , напр. , валити все докупи (змішувати) , бачити наскрізь (добре розумітися) , бити на сполох (піднімати тривогу) ;
- фразеологічні зрощення - це група фразеологізмів, найскладніших для тлумачення, адже в їх склад, по-перше, входить компонент, який поза межами цього фразеологізму не вживається, а по-друге, значення всього фразеологізму неможливо встановити зі значення слів, що входять до його складу. При перекладі на іншу мови таким фразеологізмам можливо лише знайти відповідник - синонім у мові перекладу. Напр. , байдики бити (нічого не робити) , баглаї напали (лінуватися) , золоті верби ростуть (не виходить нічого путнього) тощо.
Фразеологія певного народу твориться протягом сотен років у процесі живого мовлення та рідше у творчості поетів та письменників (крилаті фрази) за внутрішніми законами мови. Вона охоплює всі найважливіші сфери життя - дає характеристику людям і предметам, ознакам та діям, явищам суспільного життя. Вивчаючи фразеологію певної мови, ми відкриваємо для себе й таємниці менталитету народу-носія, розуміємо його ставлення до певних явищ життя.
Фразеологія прикрашає художнє мовлення, увиразнює зміст повідомлення, використовується для індивідуалізації мови героїв, створення певного історичного, національного та соціального колориту.