Відповідь:Павлусь це п'ятнадцятирічний хлопець ,представник славного козацького роду Судаків
Цей твір одразу ж здобув популярність у читачів. Події повісті відбуваються у часи середньовіччя, коли татарські і турецькі загарбники руйнували міста і села, забирали в полон і вбивали людей, у часи, коли мужні козацькі воїни виборювали свободу для своїх співвітчизників і рідної землі. Повість «За сестрою» - це не просто твір на історичну тему, це твір про мужність і вірність, про мандри і пригоди
Павлусь утратив рідних, а сестру вороги забрали в полон. Щоб урятувати її,, герой вирушає в далекі й небезпечні мандри. Павлусь намагається довести собі, що він – гідний нащадок козаків-запорожців, вірних захисників України.
Саме тому хлопець залишає козаків, старшого брата й батька та їде за сестрою. Чимало перешкод виникло на шляху до Криму, але хлопець не здавався: він же славного козацького роду!
Його продавали, змушували тяжко працювати, карали, але він гідно переніс випробування долі, не втратив почуття гідності,
ответ:Нещодавно на уроці української літератури ми вивчали творчість поета Володимира Підпалого. Його поезії задушевні, теплі, вони змушують читача замислитися над сенсом життя, прагнути до прекрасного й примножувати добро на землі. Адже саме так розумів своє призначення й сам митець: „Все, що в серці виплекав я доброго, належить вам. А зле — я взяв собі“. А відома письменниця Ліна Костенко називала поета „просто порядною людиною“ за його чесність та безкомпромісність у творчості.
У вірші „...Бачиш: між трав зелених...“ поет закликає читачів любити природу, оберігати її та дбати про братів наших менших, адже ми маємо працьовиті руки та гаряче серце. Я погоджуюся з думкою ліричного героя про те, що найбільшим гріхом є байдужість. Адже саме через байдужих людей кояться на землі різні лиха. Поет звертається до нас:
Треба в житті любити
гаряче і багато:
сонце,
дощі зернисті,
дорогу в пилу,
траву!
Він нагадує, що людина — частина природи й повинна жити в злагоді із навколишнім світом, любити рідну землю, насолоджуватися кожним прожитим днем.
Етюд — невеликий за обсягом переважно безсюжетний твір настроєвого характеру. У вірші „Зимовий етюд“ В. Підпалий передає мрійливий, задуманий настрій ліричного героя, який милується пейзажами рідного краю. Тихий зимовий вечір... Високі тополі, вкриті інеєм, тануть у туман... Удалині видніється припорошений снігом степ... Темно-синє небо... Просто чарівна картина!
І все це об’єднує персоніфікований образ України:
вся Україна заслухалась —
і не спить. Петові дуже влучно вдалося передати, наскільки казково красивою є наша Вітчизна, як він любить рідний край.
Мені дуже сподобалися вірші Володимира Підпалого, вони щирі, глибокі за змістом, показують нам незбагненну красу світу, у них поет закликає нас бути людяними, дбайливо ставитися до природи, любити Батьківщину.
Відповідь:Павлусь це п'ятнадцятирічний хлопець ,представник славного козацького роду Судаків
Цей твір одразу ж здобув популярність у читачів. Події повісті відбуваються у часи середньовіччя, коли татарські і турецькі загарбники руйнували міста і села, забирали в полон і вбивали людей, у часи, коли мужні козацькі воїни виборювали свободу для своїх співвітчизників і рідної землі. Повість «За сестрою» - це не просто твір на історичну тему, це твір про мужність і вірність, про мандри і пригоди
Павлусь утратив рідних, а сестру вороги забрали в полон. Щоб урятувати її,, герой вирушає в далекі й небезпечні мандри. Павлусь намагається довести собі, що він – гідний нащадок козаків-запорожців, вірних захисників України.
Саме тому хлопець залишає козаків, старшого брата й батька та їде за сестрою. Чимало перешкод виникло на шляху до Криму, але хлопець не здавався: він же славного козацького роду!
Його продавали, змушували тяжко працювати, карали, але він гідно переніс випробування долі, не втратив почуття гідності,
Пояснення:
ответ:Нещодавно на уроці української літератури ми вивчали творчість поета Володимира Підпалого. Його поезії задушевні, теплі, вони змушують читача замислитися над сенсом життя, прагнути до прекрасного й примножувати добро на землі. Адже саме так розумів своє призначення й сам митець: „Все, що в серці виплекав я доброго, належить вам. А зле — я взяв собі“. А відома письменниця Ліна Костенко називала поета „просто порядною людиною“ за його чесність та безкомпромісність у творчості.
У вірші „...Бачиш: між трав зелених...“ поет закликає читачів любити природу, оберігати її та дбати про братів наших менших, адже ми маємо працьовиті руки та гаряче серце. Я погоджуюся з думкою ліричного героя про те, що найбільшим гріхом є байдужість. Адже саме через байдужих людей кояться на землі різні лиха. Поет звертається до нас:
Треба в житті любити
гаряче і багато:
сонце,
дощі зернисті,
дорогу в пилу,
траву!
Він нагадує, що людина — частина природи й повинна жити в злагоді із навколишнім світом, любити рідну землю, насолоджуватися кожним прожитим днем.
Етюд — невеликий за обсягом переважно безсюжетний твір настроєвого характеру. У вірші „Зимовий етюд“ В. Підпалий передає мрійливий, задуманий настрій ліричного героя, який милується пейзажами рідного краю. Тихий зимовий вечір... Високі тополі, вкриті інеєм, тануть у туман... Удалині видніється припорошений снігом степ... Темно-синє небо... Просто чарівна картина!
І все це об’єднує персоніфікований образ України:
вся Україна заслухалась —
і не спить. Петові дуже влучно вдалося передати, наскільки казково красивою є наша Вітчизна, як він любить рідний край.
Мені дуже сподобалися вірші Володимира Підпалого, вони щирі, глибокі за змістом, показують нам незбагненну красу світу, у них поет закликає нас бути людяними, дбайливо ставитися до природи, любити Батьківщину.