У кожного є свої страхи і це природньо. І я хочу розповісти цікаву історію про свого друга Анрія. Який мене не зважаючи на те ,що він дуже боявся глибоких місць на річках та озерах. Ось це був літній ,теплий, красивий день. Мені зателефонував найліпший друг Андрій який запропонував сходити на пляж по засмагати. Ну ось ми приїхали і вирішили зайди у воду скупатися. Там біля берега метрів два у перед було десь метер води не більше. Але так я люблю плавати я попливла далі. І тут як на зло посер озера де глибина майже три метри схопив корч ногу. І єдиний мій друг який боїтся глибини витащив мене на сушу. Хоча на озері було вдосталь людей. І ось я вважаю що це був героїчний вчинок. Тому геройство полягає в тому, що ти долаєш страх.
Типо так: немає більшого на світі горя, коли батьки втрачають своїх дорослих дітей. іноді нагла смерть наздоганяє людину, що стає страшною трагедією для всіх оточуючих, у першу чергу, матері й батька. проте не меншого болю батькам катастрофічні помилки дітей, які призводять до руйнації особистості, перекручення й зневажання всіх людських моральних принципів. із циклу поезій анни ахматової ми знаємо, як важко було матері взимку стояти в черзі, щоб побачити засудженого сина або передати йому подарунок. це було важко, але зігрівала надія, що все це випадковість, що засуджений він неправильно, дуже швидко вийде з-за ґрат. що відчувала мати чіпки варениченка, коли її син став на злочинний шлях, неможливо навіть уявити. син-злочинець, син-вбивця — це страшний хрест для ніжного материнського серця.якщо образ чіпки у романі п. мирного "хіба ревуть воли, як ясла повні? " подано у розвитку, то образ матері подано статично. вона не може вплинути на ситуацію, їй відводиться роль хоч і не стороннього, але спостерігача. як колись у молодості вона стала заручницею чужого злочину, так і в старості не мала надійного плеча, щоб прихилити голову. вона є свого сина у житті і може висловлювати або своє задоволення, коли чіпка стає на правильний шлях, або страждання, коли він робить помилки. проте не зайвим буде простежити весь шлях страждань матері, яка народила і виростила розбишаку і вбивцю. чи був поганим сином чіпка? чи винна мати в тому, що він обрав собі таку долю? безперечно, що незадоволення матері, яке синцями проявлялося на тілі сина у дитинстві, відіграло чи не найголовнішу роль. як доводять сучасні психологи, всі проблеми дорослої людини беруть початок саме у дитинстві. можливо, тоді необхідно було звернутися до чіпки добрим словом, іти, сказати, що він найкращий у світі, що вона любить його. тоді б хлопець повірив, що у світі ще є добро і правда, що він потрібен близькій людині. він би поважав матір, прислухався б до її порад і ніколи б не заподіяв їй лиха. хто знає? у всякому разі, якщо мотря й була винна в тому, що син став убивцею, вона спокутувала цей гріх: вона померла в чужій хаті. це страшна мука — спостерігати чуже щастя, щастя в родині грицька, і знати, що твій син — пропаща людина.
Там біля берега метрів два у перед було десь метер води не більше. Але так я люблю плавати я попливла далі. І тут як на зло посер озера де глибина майже три метри схопив корч ногу. І єдиний мій друг який боїтся глибини витащив мене на сушу. Хоча на озері було вдосталь людей. І ось я вважаю що це був героїчний вчинок. Тому геройство полягає в тому, що ти долаєш страх.