Багато людей не розрізняють колядок і щедрівок. Ці обрядові пісні виконують лише в певний період — на різдвяно-новорічні свята. Скажімо, колядки співають, починаючи з Різдва й до Водохрещ, себто з 7 по .19 січня. Натомість щедрівки виконують лише протягом тижня — від Нового року й до Водохрещ.
Виникли ці обрядові пісні ще до прийняття християнства, і виконували їх лише парубки, котрі провідували селян і вшановували господарів та їхніх дітей. У дохристиянські часи їх виконували лише весною, оскільки під цю пору відзначали Новий рік. Навіть коли змінився порядок щодо нового року, колядки лишилися незмінними.
Щедрівки та Маланкову виставу виконували колись тільки дівчата. До хат заходити не годилося. Робили це під вікнами осель. Господарі, у свою чергу, обдаровували всіх смачним печивом, яблуками чи горіхами.
Удосвіта на Василя хлопчики оббігали найближчих родичів та сусідів і засівали їхні домівки збіжжям — зернами пшениці або жита. Попросивши дозволу, юний посівальник ставав біля порога, брав у жменю зерно та скроплював ним долівку хати, приказуючи в такт віршований текст.
Приємно, що колядування, щедрування й засівання збереглися аж донині.
Моим любимым героем я вляеться Тарас бульба ба был патриотом, его мужество особо проявляется тогда, когда он честно сражается в битве под Дубно, погибает на костре. И своих сыновей Тарас учит следовать его примеру.
На протяжении всей повести Н. В. Гоголь показывает, как закаляется дух Тараса Бульбы. Особенно после казни его сына – Остапа Тарас Бульба не представляет свою жизнь без борьбы. Наряду с высокими целями Гоголь показывает всю жестокость его характера: «… даже самим козакам казалось чрезмерною его беспощадная свирепость и жестокость. Только огонь да виселицу определяла седая голова его, и совет его в войсковом совете дышал только одним истреблением» .
Даже последние минуты жизни Тарас Бульба не переставал бороться за свободу Украины и украинцам, которые отстреливались от ляхов. Тарас Бульба в повести Н. В. Гоголя близок к народному представлению о героическом, богатырском характере.
Виникли ці обрядові пісні ще до прийняття християнства, і виконували їх лише парубки, котрі провідували селян і вшановували господарів та їхніх дітей. У дохристиянські часи їх виконували лише весною, оскільки під цю пору відзначали Новий рік. Навіть коли змінився порядок щодо нового року, колядки лишилися незмінними.
Щедрівки та Маланкову виставу виконували колись тільки дівчата. До хат заходити не годилося. Робили це під вікнами осель. Господарі, у свою чергу, обдаровували всіх смачним печивом, яблуками чи горіхами.
Удосвіта на Василя хлопчики оббігали найближчих родичів та сусідів і засівали їхні домівки збіжжям — зернами пшениці або жита. Попросивши дозволу, юний посівальник ставав біля порога, брав у жменю зерно та скроплював ним долівку хати, приказуючи в такт віршований текст.
Приємно, що колядування, щедрування й засівання збереглися аж донині.
проявляется тогда, когда
он честно сражается в битве под Дубно,
погибает на костре. И своих сыновей Тарас учит следовать
его примеру.
На протяжении всей повести Н. В. Гоголь показывает, как
закаляется
дух Тараса Бульбы. Особенно после казни его сына – Остапа
Тарас Бульба не
представляет свою жизнь без борьбы. Наряду с высокими целями Гоголь
показывает
всю жестокость его характера: «… даже самим
козакам казалось чрезмерною
его беспощадная
свирепость и жестокость. Только огонь да виселицу определяла седая
голова его,
и совет его в войсковом совете дышал только одним
истреблением» .
Даже последние
минуты жизни Тарас Бульба не переставал
бороться за свободу Украины и украинцам, которые
отстреливались от
ляхов.
Тарас Бульба в
повести Н. В. Гоголя близок к народному
представлению о героическом, богатырском характере.