У моїй родині є чудова людина - це моя мама! Вона допомагає мені у всьому : у навчанні , в моїх проблемах , і в складнощах .Мою маму звати - .. Вона дуже добра , працює ... в якій вчуся я .Моя мама дуже добре малює , і коли був маленьким , вона навчила і мене малювати.Своїй мамі я зобов'язаний усім у своєму житті. На всьому світі немає нічого любимо і дорожче , ніж мама.Моя мама завжди мене розуміє. Вона - мій найкращий друг. З нею ніколи не нудно. Вона спілкується зі мною і моїм братом на рівних , наче ми вже дорослі. На мене вона не кричить , що б я не зробила , не сварить ха погані оцінки. Я намагаюся її не підводити . Мама відразу розуміє , якщо мене щось турбує і намагається до Вона дає мудрі поради.Мама - одне з перших слів , які вимовляє дитина. Воно наче чарівне , тільки скажеш його - і раптом з'явилася найкрасивіша , найкраща і сама-сама краща на світі жінка.Коли я бачу інших жінок , я пам'ятаю , що це теж чиїсь мами , тому їх треба поважати і бути до них уважним , Я бажаю , щоб моя мама була завжди здорова і щаслива .Моя мама добра та чуйна . Вона любить мене всім своїм серцем , незважаючи на витівки , зроблені мною . Мама - найдорожче, що є у мене. Мама навчила мене всьому : ходити , говорити , писати , читати. Мама подарувала мені життя.Я люблю свою маму за її доброту , ніжність , ласку моїй мамі за те , що вона така .Мама , дорога мама ! Це слово найважливіше на світі. Я пишаюся тим , що його вимовляю .
Видатна людина - це наслідок таланту чи працелюбності і наполегливості? Усі люди від народження наділені різними здібностями. Комусь добре вдається писати вірш, хтось знається на моделюванні одягу, деякі чудово розуміються на математиці або фізиці. Коли діти стають дорослими, то обирають різні професії та роботи. Хтось злітає на немислимі висоти, стає відомим та забезпеченим, а хтось усе життя перебивається, так би мовити, з хліба на воду і йому ледь вистачає грошей на прожиття. А чому? Адже люди вчились в одному класі, вивчали ті самі предмети, їх вчили ті та самі вчителі, можливо вони сиділи за однією партою і отримували однакові оцінки, але... Щоб розібратись у цьому, я хочу розповісти вам про однокласників моєї старшої сестри, яка вже закінчила школу. Максим та Петро мали однакові здібності. Максим відвідував усі уроки, виконував домашні завдання, читав книжки з тих предметів, які його цікавили. Після уроків він відвідував басейн тричі на тиждень та раз на тиждень - уроки німецької мови. Хлопець мав не дуже багато вільного часу, але встигав і погуляти з друзями. Максим брав участь в олімпіадах, навіть займав там призові місця. А Петро, бувало, пропускав заняття, не цікавився нічим, окрім того, що додому задають зробити, але й те не завжди повністю виконував. У нього була ціла купа друзів, він майже весь час гуляв з ними надворі. А оцінки в школі не дуже хвилювали Петрика. У результаті Максим склав екзамени до престижного вузу, а Петро не зміг цього зробити і поступив лише до технікуму. Це свідчить про те, що люди, які мають однакові здібності, але докладають різних зусиль для того, щоб їх розвивати, отримують різний результат. І подальше їх життя буде складатись по-різному. А тепер давайте розглянемо ще один приклад. Подрузі моєї сестри - Маші завжди було складніше вчитись, ніж іншим дітям, їй не дуже були зрозумілі деякі предмети, а з математикою і зовсім поганенько було, тому, щоб не відставати від класу, Маша багато займалась, багато працювала в школі та особливо вдома. І в класі майже ніхто не здогадувався, що вона багато чого не розуміє, бо вона отримувала гарні оцінки. В атестаті, який отримала Маша, не було жодної оцінки, нижчої за дев'ятку, та і взагалі дев'яток було всього три. Я вважаю, що людина, яка має здібності не такі високі, як у інших, може багато чого досягти, якщо буде працювати, працювати та ще раз працювати. Звісно, буває і таке, що хтось нічого не робить у школі, вчиться погано, а досягає набагато більшого, ніж той, хто ночами сидить над підручниками. Кожна людина наділена таланом. Хтось більше, хтось менше. А є просто "улюбленці долі", але таких людей дуже мало, і більшості все таки доводиться докладати багато зусиль для того, щоб впевнено "триматись на ногах". Якщо ж людина талановита від народження, то це не значить, що їй не треба вчитись та працювати над розвитком свого таланту, бо так можна загубити і сам талант. Дивлячись на однокласників моєї сестрички, я зрозумів, що працювати треба всім і якомога більше. Але це не значить, що треба хапатись за все одразу, бо від такої праці теж користі мало буде. Треба працювати над тим, що тобі найбільше з усього подобається та вдається і тоді обов'язково досягнеш успіху у житті!
чи працелюбності і наполегливості?
Усі люди від народження наділені різними здібностями. Комусь добре вдається писати вірш, хтось знається на моделюванні одягу, деякі чудово розуміються на математиці або фізиці. Коли діти стають дорослими, то обирають різні професії та роботи. Хтось злітає на немислимі висоти, стає відомим та забезпеченим, а хтось усе життя перебивається, так би мовити, з хліба на воду і йому ледь вистачає грошей на прожиття. А чому? Адже люди вчились в одному класі, вивчали ті самі предмети, їх вчили ті та самі вчителі, можливо вони сиділи за однією партою і отримували однакові оцінки, але...
Щоб розібратись у цьому, я хочу розповісти вам про однокласників моєї старшої сестри, яка вже закінчила школу. Максим та Петро мали однакові здібності. Максим відвідував усі уроки, виконував домашні завдання, читав книжки з тих предметів, які його цікавили. Після уроків він відвідував басейн тричі на тиждень та раз на тиждень - уроки німецької мови. Хлопець мав не дуже багато вільного часу, але встигав і погуляти з друзями. Максим брав участь в олімпіадах, навіть займав там призові місця. А Петро, бувало, пропускав заняття, не цікавився нічим, окрім того, що додому задають зробити, але й те не завжди повністю виконував. У нього була ціла купа друзів, він майже весь час гуляв з ними надворі. А оцінки в школі не дуже хвилювали Петрика.
У результаті Максим склав екзамени до престижного вузу, а Петро не зміг цього зробити і поступив лише до технікуму. Це свідчить про те, що люди, які мають однакові здібності, але докладають різних зусиль для того, щоб їх розвивати, отримують різний результат. І подальше їх життя буде складатись по-різному.
А тепер давайте розглянемо ще один приклад. Подрузі моєї сестри - Маші завжди було складніше вчитись, ніж іншим дітям, їй не дуже були зрозумілі деякі предмети, а з математикою і зовсім поганенько було, тому, щоб не відставати від класу, Маша багато займалась, багато працювала в школі та особливо вдома. І в класі майже ніхто не здогадувався, що вона багато чого не розуміє, бо вона отримувала гарні оцінки. В атестаті, який отримала Маша, не було жодної оцінки, нижчої за дев'ятку, та і взагалі дев'яток було всього три.
Я вважаю, що людина, яка має здібності не такі високі, як у інших, може багато чого досягти, якщо буде працювати, працювати та ще раз працювати. Звісно, буває і таке, що хтось нічого не робить у школі, вчиться погано, а досягає набагато більшого, ніж той, хто ночами сидить над підручниками. Кожна людина наділена таланом. Хтось більше, хтось менше. А є просто "улюбленці долі", але таких людей дуже мало, і більшості все таки доводиться докладати багато зусиль для того, щоб впевнено "триматись на ногах". Якщо ж людина талановита від народження, то це не значить, що їй не треба вчитись та працювати над розвитком свого таланту, бо так можна загубити і сам талант. Дивлячись на однокласників моєї сестрички, я зрозумів, що працювати треба всім і якомога більше. Але це не значить, що треба хапатись за все одразу, бо від такої праці теж користі мало буде. Треба працювати над тим, що тобі найбільше з усього подобається та вдається і тоді обов'язково досягнеш успіху у житті!