Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. Любов до природи, бережливе ставлення до неї тісно пов’язується з поняттям
«Батьківщина». Шанувати природу неможливо без глибоких знань про
навколишній світ. Калина під вікном рідної оселі, тополя на околиці села,
лелече гніздо на клуні, жебонлива криничка при перехресті доріг, боброва
хатка в тихоплинній заплаві, терпкий запах лісової конвалії – усе це овиди
нашого дитинства, наш духовний світ, з яким ми вирушали чи маємо
вирушати в життя. Знати, а тим паче берегти ці нетлінні критерії – наш
святий і непорушний обов’язок. Людина, котра не освоїла таких духовних
цінностей, не перейнялася любов’ю до природи, рано чи пізно стане
брутальним споживачем, опліснявіє міщанським практицизмом. Чи часто ми
замислювалися над тим, чому околиці сіл збідніли на лелечі гнізда,
призамулилися на видолинках живі джерела, поріділи солов’їні переспіви,
зникли галасливі базари чаплинних колоній, рідко почуєш жайворонків? А
може, в цьому є і кожного з нас провина?
Вирушаючи до лісу, не всі пам’ятають священне правило: корінець боровика
ні за яких обставин не можна виривати, а лише підрізати. У пошуках
лікарських рослин ми не рідко забуваємо, що висмикувати із землі – навічно
позбавляти свого родоводу. Адже розчавлена на квітці бджола вже ніколи не
запилить маточку, зрубана на березі верба, яка надійно оберігала русло, вже
не стане на дорозі пісковому буревію…
Такі не вельми втішні приклади, на жаль, зустрічаються. І безпосередніми
винуватцями цього є ми самі, наші сусіди, діти. Звідки виростає, наче
чортополох, міщанське споживацтво? Звісно, од нашої байдужості,
нашої, м’яко кажучи, неосвіченості, нехлюйського ставлення до природи…
Ми іноді годинами можемо розповідати про далеку Амазонку, загадкову
Сахару, непрохідні джунглі, проте забуваємо про дніпрові кручі, карпатську
смереку, які поруч з нами, про унікальну пам’ятку історії, що заростає
бур’яном на околиці села чи міста. А між іншим, культура людини
складається з багатьох чинників, серед яких осібне місце займає наше
ставлення до природи.
(За В. Скуратівським)
– Визначте тему та основну думку прочитаного тексту.
– Визначте тип та стиль мовлення.
– Які проблеми порушує автор тексту?
– Перекажіть текст, сформулювавши позицію автора.
– Чи згодні Ви з точкою зору автора прочитаного тексту? Свою відповідь
аргументуйте, посилаючись на тексти художньої літератури.
Найважливіші з порушених проблем такі:
1. Батьки і діти (образ Шрама і Шраменка, Кирила Тура та його рідних).
2. Кохання і подружнє щастя (образи Лесі, Петра, Кирила, Сомка).
3. Роль державного діяча (образи Сомка і Брюховецького).
4. Патріотизм і незалежність держави (образ старого Шрама).
5. Ставлення влади до народу (образи кобзаря, Шрама, Сомка, Пугача).
6. Боротьба добра і зла (образи Сомка і Брюховецького, Шрама, Череваня і Гвинтовки).
7. Значення народної моралі.
Остання проблема передана через аналіз психіки всіх персонажів, але цікавим є те, що народна мораль дає себе знати навіть таким, здається, пропащим людям, як Брюховецький. Він готовий убити Сомка в бою, але не може зарізати зв'язаного, беззбройного гетьмана. Про висоту народної моралі свідчить і той епізод, коли сторожі осуджують, навіть відверто ненавидять Кирила, думаючи, що він іде вбивати ув'язненого Сомка. Запорожці-"харцизяки" здерли з полоненого Якима і пояс, і жупан, і сап'янці, та не посміли стягнути вишитої нареченою дорогої сорочки. Такі, здавалося б, деталі свідчать, що в душі кожного українця є добре начало.
Объяснение:
Етот ответ тебе на 12 балов кленусь
На чужом горе счастья не построишь. Люди представляют счастье по-разному. Для кого-то это успех в делах и богатство, для кого-то - счастливая семья, для кого-то - возможность свободного творчества.
И пути к счастью у всех разные. Кто-то терпеливо ждет, когда оно придет (судьба и за печкой найдет), а кто-то пытается ускорить его приход, борется за него.
Иногда кажется, что кто-то или что-то заслоняет тебе путь к счастью. Это может быть ученик, лучше тебя изучил материал, и его теперь посылают на какую олимпиаду вместо тебя. Может, твой коллега, который работает лучше, поэтому достигает больших успехов и поэтому имеет большее количество денег. А может, девушка, которую любит твой любимый парень.
И тогда бывает, что думаешь: вот, если бы не она ... И возникает коварная мысль: я тоже симпатичная, умная, я ничем не хуже нее, так почему он любит ее? Так не должно быть! И девушка начинает борьбу с соперницей за счастье любимого. Может случиться, побеждает. Но вот во надолго ли и нужен парень, «полученный» таким путем? Ведь девушка получит желаемое цене горьких слез и горя соперницы, следовательно, одной несчастным человеком в мире становится больше. Кроме того, теперь она врага. Да и нужен парень, который бежал в другой при первой же возможности? Может, так же он поступит и с тобой?
Конечно, счастье хочется всем. Но надо помнить очень, на мой взгляд вещь: на чужом горе счастья не построишь. Все слезы людей, которым ты причинил какое-то бедствие, за определенное время вернутся к тебе.
Из счастье каждого отдельного человека состоит, по моему мнению, счастье всей планеты. Поэтому если мы хотим счастья не только для себя, не забывайте и о других людях. Они имеют право быть счастливыми.