Поряд з величними постатями героїчних борців, народних месників, поряд з історичними діячами визвольного руху у творчості Т.Г. Шевченка проходить прекрасний своєю моральною силою і чистотою образ трудящої жінки-матері, сестри, дівчини, коханої. "Такого полум'яного культу материнства, — писав М.Г. Рильський, — такого апофеозу жіночого кохання і жіночої муки не знайти, мабуть, ні в одного з поетів світу. Нещасний в особистому житті, Шевченко найвищу і найчистішу красу світу бачив у жінці, в матері". А сам, як ми знаємо, ріс без матері: "там матір добрую мою ще молодую у могилу нужда та праця положила..." А пізніше Тарас Шевченко став вільним, але одружитися так і не встиг, так що своїх дітей і дружини у нього не було. Мріяв він поселитися в Україні, одружитися з Ликерією Полусмаковою, але обставини склалися по-іншому.
І все-таки він дуже любив дітей, завжди їм співчував, і улюблений його образ — це мати з дитям. Щаслива мати, вільна, як у тому "сні", що приснився кріпачці:
У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим...
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі...
Для Т.Г. Шевченка жіноча недоля була згустком болю, що запікся в його серці. Кріпацька неволя — це доля рідної матері, яку передчасно "у могилу нужда та праця положила", доля сестер Катрі, Ярини, Марії — голубок молодих, у яких "коси в наймах побіліють", це трагічна доля його першої трепетної любові — Оксани Коваленко, доля всіх нещасних жінок, що "німі на панщину ідуть і діточок своїх ведуть". Т.Г. Шевченко гнівно виступав проти жіночого безправ'я. Він ніби зібрав воєдино у своєму зболеному серці страждання поневолених жінок усіх епох і схвильовано розповів про них цілому світові.
Сюжетні колізії роману "Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських" розгортаються навколо історії школярки Софійки, родина якої переїздить до нового помешкання. Серед багатьох речей, що перевозять батьки дівчинки, є стара бабусина шафа, призначена для подорожей у часі.
Головною героїнею роману є доброзичлива та чуйна по відношенню до людей, кмітлива Софійка. Дівчинка-підліток постає перед нами слухняною донькою і доброю сестричкою, закоханою ученицею і щирою подругою, невтомним "пінкертоном" і краєзнавцем-
любителем: "Пронозлива дуже! Навіть я при ній мало, як ти кажеш, не розкололась!", "Софійка вміла міркувати", "Але хлопець
Софійчиної мрії не мусив би палити. Як не палять ні тато, ні Сніжанин жених", "Правду мама каже, що вона вередлива".
Риси характеру персонажа, виразно відтворені автором роману через вчинки та поведінку, доповнюються мовною характеристикою.
Жіноча доля у творчості Тараса Шевченка
Поряд з величними постатями героїчних борців, народних месників, поряд з історичними діячами визвольного руху у творчості Т.Г. Шевченка проходить прекрасний своєю моральною силою і чистотою образ трудящої жінки-матері, сестри, дівчини, коханої. "Такого полум'яного культу материнства, — писав М.Г. Рильський, — такого апофеозу жіночого кохання і жіночої муки не знайти, мабуть, ні в одного з поетів світу. Нещасний в особистому житті, Шевченко найвищу і найчистішу красу світу бачив у жінці, в матері". А сам, як ми знаємо, ріс без матері: "там матір добрую мою ще молодую у могилу нужда та праця положила..." А пізніше Тарас Шевченко став вільним, але одружитися так і не встиг, так що своїх дітей і дружини у нього не було. Мріяв він поселитися в Україні, одружитися з Ликерією Полусмаковою, але обставини склалися по-іншому.
І все-таки він дуже любив дітей, завжди їм співчував, і улюблений його образ — це мати з дитям. Щаслива мати, вільна, як у тому "сні", що приснився кріпачці:
У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим...
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі...
Для Т.Г. Шевченка жіноча недоля була згустком болю, що запікся в його серці. Кріпацька неволя — це доля рідної матері, яку передчасно "у могилу нужда та праця положила", доля сестер Катрі, Ярини, Марії — голубок молодих, у яких "коси в наймах побіліють", це трагічна доля його першої трепетної любові — Оксани Коваленко, доля всіх нещасних жінок, що "німі на панщину ідуть і діточок своїх ведуть". Т.Г. Шевченко гнівно виступав проти жіночого безправ'я. Він ніби зібрав воєдино у своєму зболеному серці страждання поневолених жінок усіх епох і схвильовано розповів про них цілому світові.
Объяснение:
Відповідь:
Сюжетні колізії роману "Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських" розгортаються навколо історії школярки Софійки, родина якої переїздить до нового помешкання. Серед багатьох речей, що перевозять батьки дівчинки, є стара бабусина шафа, призначена для подорожей у часі.
Головною героїнею роману є доброзичлива та чуйна по відношенню до людей, кмітлива Софійка. Дівчинка-підліток постає перед нами слухняною донькою і доброю сестричкою, закоханою ученицею і щирою подругою, невтомним "пінкертоном" і краєзнавцем-
любителем: "Пронозлива дуже! Навіть я при ній мало, як ти кажеш, не розкололась!", "Софійка вміла міркувати", "Але хлопець
Софійчиної мрії не мусив би палити. Як не палять ні тато, ні Сніжанин жених", "Правду мама каже, що вона вередлива".
Риси характеру персонажа, виразно відтворені автором роману через вчинки та поведінку, доповнюються мовною характеристикою.
5 речень