Різке зменшення віком від 8 до 16 років зумовлено тим, що це час коли діти більше залишаються самі на одинці із дорогою до школи( бо вже начебто дорослі), формуються самостійні дітячі колективи, коли самі йдуть до магазину купують напої різні, чипси, сухарі, пиво, тютюн (деякі), пробують те, що пропонуюють однолітки скоштувати. і т.д. більше залишаються без нагляду батьків та дорослих .Є різні соціальні мережі в інтернеті, діти без контролю користуються купленими смартфонами вибирають різні ігри заборонені на кшалт "Синій Кіт" і т.д. буває коли в родині встановлюються такі норми спілкування, коли проблеми підлітків не цікавлять батьків6батьки або зайняті на роботі, або розлучені, або вважають що дитині все можно і нічого не забороняють, вважають що зайве спілкування з дитиною і дають їй крім порад гроші, відїзжають надовго на заробітки і не контролюють та й не цікавляться чим у вільний час займається дитина.Це дає можливість мати багато вільного часу, який витрачається не на навчання...а далі, або сво або занурюємося у р Інтернету та читаємо : ЧОМУ ???
Людина народжується для щастя. Та не судилося щастя Чіпці, головному героєві роману Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Доля була жорстокою до Чіпки від самого народження, хоч з нього "дитина... вийшла — на славу! Повновиде, чорняве, головате, розумне..." Син обдуреної, зневаженої селянки-біднячки, хлопець змалку відчув, що це таке — людська несправедливість. У селі цуралися не тільки Мотрі та її старої матері. Гріх, безневинно скоєний Мотрею, довелося спокутувати її синові. Діти знущалися з Чіпки, не приймали до свого гурту, бо він був для них "виродком", байстрюком. І зростав хлопець невеселим, вовчкуватим, тихим. Уже в дитинстві, коли його за упертість прогнав багатий козак Бородай, Чіпка "поніс у серці гірке почуття ненависті на долю, що поділяла людей на хазяїна й робітника".
Болюче відчуття соціальної несправедливості з часом все більше й більше поглиблюється. Розповіді діда Уласа про кріпосницьку неволю, про нещасливу долю батька, селянський протест проти вимог пана примусили селян, звільнених реформою 1861 року з кріпацтва, працювати на нього ще два роки, інші факти зневажання людини людиною — все це формує характер Чіпки як шукача правди.
Життєвий шлях Чіпки сповнений крутих поворотів, підйомів і падінь. Таким самим суперечливим є внутрішній світ героя: добре, гуманне в ньому переплітається з недобрим, жорстоким.
Довго й марно намагається Чіпка зробити все, щоб і він з матір'ю жив "по-людськи". Не покладаючи рук працює на тому клаптику землі, що дістався йому у спадок, виношує у своєму серці мрію про щасливе заможне сімейне життя.
Для багатьох поколінь українців – і не тільки українців – Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике й вічне – невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з її буттям продовжується нею, вбираючи в себе нові дні і новий досвід народу, відзиваючись на нові болі й думи, стаючи до нових скрижалів долі. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічнім шляху до Шевченка...
Объяснение: