Перші уроки добра, чулості до горя Чіпка дістав від своєї баби. Вона, збідніла вдова з козацького стану, все життя поневірялася в наймах, не мала ні поля, ні городу, ні своєї хати: "Жила в сусідах". Бита горем, невилазними злиднями, завжди рада шматку хліба, баба Оришка зберегла в собі, море людяності, доброзичливості й теплоти. І все це прагнула передати єдиному онукові, якого любила понад усе на світі. І біля тієї любові й сама грілася. Вона розважлива, по-життєвому мудра, знала багато казок, легенд, переказів. Оришка — втілення народного світогляду і моралі. До Чіпки завжди була лагідною, ніколи не вдавалася до бійки, її тихе, ласкаве слово куди більше важило для хлоп'яти, ніж материні стусани. Від бабусі він перейняв чулість до чужого горя. Першим страшним ударом у житті Чіпки була смерть баби. Оришка найбільше виховувала онука не словами, а власним прикладом.
Читаючи повість Івана Франка "Захар Беркут" мені дуже сподобалися два герої, які після себе залишили в мені надзвичайно приємні відчуття. Це були Максим Беркут і Мирослава.
Максим Беркут — наймолодший син Захара, перейняв ідеали батька, хоробро б’ється у першій сутичці з монголами. Закоханий у боярську дочку — Мирославу. Максим Беркут дуже схожий на свого батька. Він успадкував всі його риси: сміливий, чесний, справедливий, незалежний. Певною мірою також зразковий чоловік серед громади. Коли Максим опинився в полоні монголо-татар, і ті запропонували йому стати на зрадницький шлях: бути провідником у своїй місцевості, а за це в нагороду отримати своє життя. Проте полонений відмовився, бо розумів, що через цей вчинок постраждає багато інших людей. Він вважав, що його життя не гідне життя інших людей, яких він обіцяв захищати.
Мирослава — дочка боярина Тугара Вовка. Не поділяє батькових упереджень і відповідає Максиму взаємністю. Невдало відмовляє батька від зради, і сама переходить на бік тухольців. Вона зробила свій вибір, незважаючи на приклад і прохання батька, якого перестала поважати його за зраду вітчизни. Мирослава сміливо стала на захист Тухольщини, показавши себе кмітливим тактиком.
Максим Беркут — наймолодший син Захара, перейняв ідеали батька, хоробро б’ється у першій сутичці з монголами. Закоханий у боярську дочку — Мирославу. Максим Беркут дуже схожий на свого батька. Він успадкував всі його риси: сміливий, чесний, справедливий, незалежний. Певною мірою також зразковий чоловік серед громади. Коли Максим опинився в полоні монголо-татар, і ті запропонували йому стати на зрадницький шлях: бути провідником у своїй місцевості, а за це в нагороду отримати своє життя. Проте полонений відмовився, бо розумів, що через цей вчинок постраждає багато інших людей. Він вважав, що його життя не гідне життя інших людей, яких він обіцяв захищати.
Мирослава — дочка боярина Тугара Вовка. Не поділяє батькових упереджень і відповідає Максиму взаємністю. Невдало відмовляє батька від зради, і сама переходить на бік тухольців. Вона зробила свій вибір, незважаючи на приклад і прохання батька, якого перестала поважати його за зраду вітчизни. Мирослава сміливо стала на захист Тухольщини, показавши себе кмітливим тактиком.