РЕБЯТ ОЧЕНЬ Звертання є в реченні
А По хуторах і пасіках, по приструмкових хащах і непролазних теренах, по байраках і долинах ні на хвилину не затихав той спів, та музика, те вечорове весняне диво.
Б Гаї, садки, урочища, хати, дерева, клуні – усе нашіптувало йому казки дитинства, вливало молодість у вже підтоптане, на мощі схоже тіло.
В І так їй весело, старій, так легко, неначе вона Г Як хороше жити, мій друже, мій брате, коли тобі йде дев’ятнадцятий рік!
2. Поширене звертання є в реченні (розділові знаки пропущено)
А Вам мамо за вічну любов і за всю неоплачену ласку.
Б Не плачте мамо не треба, і ви не журіться тату.
В Привіт тобі мій вечоровий світе.
Г Чи знаєш ти хлопче якого коня тобі серед поля вготовила доля?
3. Комами з обох боків треба відокремлювати звертання в реченні (розділові знаки пропущено)
А Рідна нене без тебе ніхто я мов підрізаний вітром листок.
Б Старі дуби вам за осінь.
В Не сумуй вербо моя похилая що багряним листям одшуміла осені пора. Г Понеси мене на крилах радосте моя.
4. Вставними можуть бути всі слова та словосполучення в рядку
А чуєте, бачиш, зверніть увагу, по-твоєму
Б слава Богу, нібито, навіть, майже, даруйте
В правда, безумовно, між нами кажучи, крім того, приблизно Г все ж таки, неначе, на мою думку.
5. Вставне слово є в реченні (розділові знаки пропущено)
А Тобі земле моя рідна і велика матінко велична мої всі поривання. Б Земля не може жити без сонця.
В Там кажуть з гір усю країну видно.
Г Дорогий друже! Довго чекав ти мого листа.
Д Він казав, що не може мати ніякої насолоди від життя, коли знає, що пору люди безправні, забиті.
6. Речення із вставним словом
А Видно шляхи полтавськії і саму Полтаву.
Б Поки живий, я хочу справді жити.
В Цить, доню, цить.
Г Здається вічністю буття маленька мить, перед якою навіть смерть безсила. Д А за дверима така ніч і, мабуть, зоряна.
7. Вставне слово (словосполучення) дає емоційну оцінку повідомлюваному в реченні
А Доброго, кажуть, дожидати треба, а лихе – само прийде.
Б На щастя, літак ішов по курсу майже на схід.
В Літаки, здавалося, ідуть зовсім беззвучно.
Г Взагалі, мені здається, Серьожка, що люди стали начебто ще згуртованішими. Д Але шнур, очевидно, не загорівся, бо знову мигнув огнем.
8. Правильно розставлено розділові знаки в реченні
А Сумління людське виявляється ,схоже на вулик, його теж можна розтривожити. Б Не можна кажут, людин В Мабуть людині не можна відриватися від рідного брата.
Г Він, правду мовлячи, не почував ніякої охоти вчитися гри на скрипці.
А ось ця історія сталася з ним у Відні. Їхав він своєю машиною, але правил не звик дотримуватися. Нерідко жартував, мовляв, в Англії вони одні, у Америці зовсім інші, і в Австрії, мабуть, теж місцеві нюанси мають. Отож, порушення помітили поліцейські, які, зупинивши машину, стали вимагати, аби Кротон сплатив штраф. Грошей він заробити ще не встиг, тож пожартував, мовляв, завтра виступатиме на сцені, а післязавтра розрахується. Але стражі порядку були невблаганними та принциповими. Не церемонячись, пов'язали Фірцака та й повезли у в'язницю. І хоча гість-закарпатець переконував, що він – артист, що він – Кротон, але такі аргументи на «тамтешніх» поліцейських не вплинули – Івана Силу таки «заперли...»
Коли зостався сам у чотирьох стінах, за відсутності наглядача виламав грати. Та ще й покрутив їх у баранячий ріг. Пройшовся гордовито коридором, з'явившись, урешті, в кімнаті чергового по в'язниці. Той із подиву ледь зі стільця не впав. Вичитавши підлеглого за ненадійно зачинені дверні засуви, відвів затриманого до начальника поліції. І тільки тоді, за до перекладача, з'ясувалося, хто такий цей клопітний і ядерний чолов'яга. Кротона одразу ж випустили, вибачилися за непорозуміння. А наступного дня сам начальник поліції з дружиною прийшов на виступи Фірцака, і так щиросердно, як той, ніхто йому не аплодував. Навіть букет красивих квітів подарував учорашньому своєму «підопічному»
Жив поживав на світі один могутній чоловік.Звали його Іван Сила.Він любив пригоди.Сталося таке іде він одного дня до свого кума та й бачить в однієї юної дівчини сумочку відібрали.
-О ні!Говорить дівчинка.
-Що сталося зелено око?Питає Іван.
-У мене відібрали сумочку.
-А що ж там було?
-Там було найкраще що в мене є!Говорить Зелено ока!
-Там був мій розум!
-Тебе як звати?
-Мене звуть Марійка Весна я з бідної сім'ї мій тато пиячка
всі гроші він витрачає на цигарки, алкогольні напої.Ми з мамою сьомий день лише на сухарях живемо!
-А мене звати Іван Сила я теж з бідної сім'ї мене покинули мої батьки я дуже довго копався щоб тільки вийти із-за воріт дитячого будинку потім виріс і став дуже могутнім чоловіком!
-Хочеш ти будеш мені як за доньку?
-Звісно ж хочу?
Тоді пішли будемо шукати твою сумочку ішли вони 7 днів і 7 ночей пройшли соснові, кленові, дубові ліси і прийшли до густого-прегустого чагарнику.Бачать хатинка стоїть і біля віконці якась дівчина стоїть!
-Добридень,Добридень бачу довго ви шукали мене, але все таки знайшли!По що прийшли що бачили в лісах могутніх!
-Бачили лише дім твій дівчино красная.
-Прийшли ми по сумочку не бачила?
-Бачила ось вона в мене в хатинці лежить!
-Навіщо вона вам?
-Це моя сумочка ану віддай!
-Добре,добре віддам, але скажіть с чого ви взяли що це була я?
-Ми бачили сліди які вели лісами могутніми
-Ланами широкополими
-Ось ваша сумочка тримайте!
-Дякую відповіла Весна
І побігли вони далі шукати пригод!