"Енеїда" І. Котляревського вийшла друком 1798 року. Але цій події передувала майже тридцятирічна, нехай і з перервами, робота над текстом. І письменник дійсно зміг досягти художньої досконалості тексту. Напевне, через наполегливу працю І. Котляревського і його природний літературний хист, які у поєднанні зазвичай і творять дива, українська література зараз може похвалитися цим прекрасним шедевром гумору і дотепності, краси і глибокого змісту.
"Енеїда" — перший твір нової української літератури. У чому ж полягало новаторство письменника? Насправді, цей твір принципово відрізняється від усього, що було створено українськими письменниками до того часу. Тому нова українська література починає свій відлік саме з цього твору.
Пишучи поему, І. Котляревський спирався на попередню традицію. У творі відчутні впливи філософії Сковороди, бурлескної літератури, інтермедій, вертепної та шкільної драми, поетичної традиції (зокрема, творів Некрашевича), а найбільше — впливи самого життя, народних звичаїв та традицій, народного характеру. Справа в тому, що у своєму творі Котляревський змалював життя народу, тоді як попередня література часто була далека від народного життя.
Великий внесок І. Котляревського полягає також і в залученні народної мови до літератури. Я навіть сказав би, що це неоціненний внесок. Народна мова і раніше зустрічалася у творах, але здебільшого це були твори "низьких жанрів" і вживалася вона з певною настановою, переважно для того, щоб підкреслити чиюсь неосвіченість тощо. І лише прочитавши поему видатного українського поета, ми одразу розуміємо, наскільки ця мова була багатою! Існують навіть словники української мови, складені на основі творів І. Котляревського. Ціла мовна система, величезна кількість різноманітних синтаксичних конструкцій, художні засоби комічного, синонімічні ряди — усе це було в нашій мові ще стільки років тому! Про багатство мови "Енеїди" створено окремі наукові праці, але й звичайний читач захоплено гає, як міниться різними відтінками барвиста мова "Енеїди"! Підрахували, що тільки на позначення поняття "ходити" Іван Котляревський вживає не менш як сорок синонімів!
Ніхто до Котляревського не зображував так яскраво народні звичаї. Сцени весілля, святкувань, народних гулянь прописано з такою точністю, стільки назв ігор, страв, одягу ми зустрічаємо в поемі, що недаремно "Енеїду" називають енциклопедією тогочасного народного життя!
Я із захопленням прочитав цей твір, бо він поєднує у собі все необхідне для того, щоб зацікавити читача: прекрасне почуття гумору, колоритне зображення характерів, точне відображення дійсності, хоч і далекої від нас, але не менш цікавої, багатство мови... Вислів "над книжкою твоєю "Енеїди" нащадок схилить радісне чоло" спочатку здавався мені надто пафосним, але прочитавши "Енеїду", я цілком погоджуюся з його автором. Я впевнений, що ще багато років нащадки діставатимуть справжнє задоволення від читання цього надзвичайного твору!
"Енеїда" І. Котляревського вийшла друком 1798 року. Але цій події передувала майже тридцятирічна, нехай і з перервами, робота над текстом. І письменник дійсно зміг досягти художньої досконалості тексту. Напевне, через наполегливу працю І. Котляревського і його природний літературний хист, які у поєднанні зазвичай і творять дива, українська література зараз може похвалитися цим прекрасним шедевром гумору і дотепності, краси і глибокого змісту.
"Енеїда" — перший твір нової української літератури. У чому ж полягало новаторство письменника? Насправді, цей твір принципово відрізняється від усього, що було створено українськими письменниками до того часу. Тому нова українська література починає свій відлік саме з цього твору.
Пишучи поему, І. Котляревський спирався на попередню традицію. У творі відчутні впливи філософії Сковороди, бурлескної літератури, інтермедій, вертепної та шкільної драми, поетичної традиції (зокрема, творів Некрашевича), а найбільше — впливи самого життя, народних звичаїв та традицій, народного характеру. Справа в тому, що у своєму творі Котляревський змалював життя народу, тоді як попередня література часто була далека від народного життя.
Великий внесок І. Котляревського полягає також і в залученні народної мови до літератури. Я навіть сказав би, що це неоціненний внесок. Народна мова і раніше зустрічалася у творах, але здебільшого це були твори "низьких жанрів" і вживалася вона з певною настановою, переважно для того, щоб підкреслити чиюсь неосвіченість тощо. І лише прочитавши поему видатного українського поета, ми одразу розуміємо, наскільки ця мова була багатою! Існують навіть словники української мови, складені на основі творів І. Котляревського. Ціла мовна система, величезна кількість різноманітних синтаксичних конструкцій, художні засоби комічного, синонімічні ряди — усе це було в нашій мові ще стільки років тому! Про багатство мови "Енеїди" створено окремі наукові праці, але й звичайний читач захоплено гає, як міниться різними відтінками барвиста мова "Енеїди"! Підрахували, що тільки на позначення поняття "ходити" Іван Котляревський вживає не менш як сорок синонімів!
Ніхто до Котляревського не зображував так яскраво народні звичаї. Сцени весілля, святкувань, народних гулянь прописано з такою точністю, стільки назв ігор, страв, одягу ми зустрічаємо в поемі, що недаремно "Енеїду" називають енциклопедією тогочасного народного життя!
Я із захопленням прочитав цей твір, бо він поєднує у собі все необхідне для того, щоб зацікавити читача: прекрасне почуття гумору, колоритне зображення характерів, точне відображення дійсності, хоч і далекої від нас, але не менш цікавої, багатство мови... Вислів "над книжкою твоєю "Енеїди" нащадок схилить радісне чоло" спочатку здавався мені надто пафосним, але прочитавши "Енеїду", я цілком погоджуюся з його автором. Я впевнений, що ще багато років нащадки діставатимуть справжнє задоволення від читання цього надзвичайного твору!
Объяснение:
Недавно тоже было такое
Тема: бажання ліричної героїні вірша стати піснею, яка була б відомою в усьому світі.
Ідея: возвеличення прагнення творити красу і дарувати всім щастя.
Основна думка: пісня допомагає кожному мріяти про щастя, радість, долати життєві труднощі.
Жанр: лірична сповідь.
Епітети: «ясна хвилина, «ясні зорі”», «спів дзвінкий», «хвилі прозорі», «море хибне», «щастя таємне»;
метафори: «вітер розносив луну», «поминути співом», «упасти на хвилі», «лунами мрії»;
Повтори: «ясніші… яснії», «гучніше… гучне», «мої…», «моє…»; Порівняння: «Ясніші, ніж зорі яснії»; «Гучніші, ніж море гучне»