Баладна традиція проявляється також у піснях, де йдеться про чарування чи ворожбу:В саду ходила, квіти збирала, Тепер до тебе ходити мушу.Кого любила — причарувала. Ходити мушу, любити буду,Причарувала серце і душу Скажу по правді — сватать не буду.Вони часто наповнені незвичайними, небуденними ситуаціями (вдова приворожує молодого хлопця, дівчина — чужого нареченого і т. п.).Дозволь, мати, вдову взяти.Вдова вміє чарувати.Вдова буде шанувати.Вчарувала мужа свого,Не дозволю вдову взятиВчарує й тя молодого.Від балад такі пісні відрізняються тим, що в них відсутній епічний компонент (сюжетність, розповідність). Вони, як й інші ліричні пісні, побудовані на якомусь життєвому епізоді, але в них розвивається не сюжетна канва, а відтворюється духовний стан, спричинений цим моментом: почуття, думки, не зупиняючись на причинах, наслідках, розв´язці подій, що викликала ці емоції.Пісні про кохання перегукуються також із казкою (більшість казкових сюжетів побудовані теж на любовному конфлікті). Крім казкових екзотичних пейзажів, використовуються інші казкові елементи, наприклад, образ судженої дороги:Ой три шляхи широкії докупи зійшлися — На чужину з України брати розійшлися.Неодноразово повторюється прийом потрійності:Ой у полі три криниченьки.Любив козак три дівчиноньки —— Чорнявую і білявую, Третю руду, препоганую.Казкового колориту надається силам природи, до яких звертаються ліричні герої і персонажі за до порадою:Місяць і зіроньки, чом ви не сяєте,А мій миленький любить другу, чом ви не скажете?Або:Соловейку, рідний брате. Виклич мені дівча з хати.
