Кожен митець залишає по собі якесь надбання: картини, симфонії, книги. Яка ж у цьому всьому роль поета? Невже просто написати декілька збірок віршів на хвилюючі людей теми? Іноді так, іноді ні. Я хочу сказати про Лесю Українку, яка не просто залишили по собі 12 томів неперевершених творів, а й створила образ ідеальної людини.
Звісно, варто зауважити, що ідеал для кожного свій. Такі образи недосяжного та прекрасного складаються під впливом оточення, часу, періоду життя, а також особливостей життєвої долі людини. Лариса Петрівна народилася й виросла в заможній родині, у неї були гарні стосунки із відомими на той час суспільно-політичними діячами. На становлення характеру та життєвих позицій поетеси впливали Олена Пчілка, дядько Михайло Драгоманов, Микола Лисенко тощо. Леся від самого початку була оточена людьми інтелігентними, ерудованими. Її тяга до знань також не залишилася без уваги, тому ще дівчинкою вона отримала блискавичну освіту. Варто додати, що жінці доводилося відчувати нестерпний біль – саме це загартувало її душу, мов сталь. мабуть, саме власні страждання призвели до того, що головною для поетеси була душа, а не зовнішність чи соціальний статус. З цього можна зробити висновок, що сила духу, краса та високі порухи душі є головною ознакою ідеалу людини Лесі Українки. Довести це не важко. Варто лиш розібрати хоча б двох персонажів із творів дочки Прометея. Найперше хочеться сказати про Мавку із драми-феєрії «Лісова пісня». Образ твору, де фігурував би ліс та лісові істоти авторка носила у своєму серці давно. Звісно, якщо є такий чудовий фон, то герої теж мають бути вишуканими та красивими. І вони такими були. На початку й Лукаш, і Мавка були красивими як ззовні, так і з середини. Проте далі юнак починає нудитися із лісовою царівною й уся краса його душі спадає, мов дешева позолота. Що ж до онучки Лісовика, то дівчина розтратила свою тілесну красу, переодяглася в людське вбрання та й геть поблідла від Лукашевої зневаги. Але ж її душа! Навіть після життя в Того, що в скалі сидить дівчина не втратила почуття власної людяності, широти душі. Вона могла не тільки сама собі дорівнятись, а й бути вищою за себе, за інших. Ось він, один із аспектів ідеальної людини Лариси Петрівни Косач-Квітки. Також хочу розглянути героїну поеми «Бояриня». Оксана та її чоловік Степан любили Україну. Проте як? Вони не вставали на захист держави з мечем у руках, бо обом насильство було противне. Спроби Степана привести до миру стосунки із Росією та Малоросією не дозволяють йому виїхати на Батьківщину та відвести дружину до батьківського будинку. Уже помираючи (бо, швидше за все, вона померла) Оксана розуміє, що той мир, якого вони хотіли, це не що інше, як неволя України. Свободу рідній землі можна було здобути тільки кровопролиттям, якого молоді люди цурались. А як же ті твори, що написані до неньки України із далеких земель, де серце жінки-письменниці розривалося від туги за рідним краєм? Невже слова про солодкий та коханий дим були просто словами? Ні! Любов до рідної землі, хай навіть якась викривлена, також лягла в основу ідеальної людини. Навіть за цими двома драмами можна легко зробити висновок та відповісти на задане на початку твору питання. Ідеалом людини у творчості Лесі Українки є патріот своєї України, людина з чистими думками та щирим серцем. Якщо зробити огляд не тільки поем та драм, то можна додати, що це людина уміла, розумна та ерудована. Хіба варто щось казати про силу духу, нескореність долі? У «Давній казці» фігурує «поет нещасний», але наділений неперевершеним талантом, у «Оргії» ми також зустрічаємося із талановитими співцями. Отже, на додачу до всього, ідеальна людина Лариси Петрівни мала бути обдарованою й працювати в цьому руслі, бо «сродна праця – це найсолодша в світі річ».
Хто не любить отримувати подарунки? Майже неможливо уявити собі таку людину. Очікуваний або неочікуваний, коштовний чи просто приємний дріб’язок – усе це неважливо, якщо дарують від щирого серця. Немає ніякого значення скільки коштує дарунок, бо він, в першу чергу, є знаком уваги та турботи близьких людей. Але для мене дуже цінно, коли мої рідні та друзі, дарують мені щось таке, про що я давно мріяв, або що мені дійсно необхідно. Чому? Тому що це ознако глибокого піклування та бажання доставити мені велике – велике задоволення. Мені дуже подобається робити подарунки і я вважаю, що найкращий подарунок повинен відповідати смакам та вподобанням тієї людини, для якої він призначається. Так приємно здійснити маленьку мрію свого друга або родича, та відчути себе добрим чарівником!
Звісно, варто зауважити, що ідеал для кожного свій. Такі образи недосяжного та прекрасного складаються під впливом оточення, часу, періоду життя, а також особливостей життєвої долі людини. Лариса Петрівна народилася й виросла в заможній родині, у неї були гарні стосунки із відомими на той час суспільно-політичними діячами. На становлення характеру та життєвих позицій поетеси впливали Олена Пчілка, дядько Михайло Драгоманов, Микола Лисенко тощо. Леся від самого початку була оточена людьми інтелігентними, ерудованими. Її тяга до знань також не залишилася без уваги, тому ще дівчинкою вона отримала блискавичну освіту.
Варто додати, що жінці доводилося відчувати нестерпний біль – саме це загартувало її душу, мов сталь. мабуть, саме власні страждання призвели до того, що головною для поетеси була душа, а не зовнішність чи соціальний статус.
З цього можна зробити висновок, що сила духу, краса та високі порухи душі є головною ознакою ідеалу людини Лесі Українки. Довести це не важко. Варто лиш розібрати хоча б двох персонажів із творів дочки Прометея.
Найперше хочеться сказати про Мавку із драми-феєрії «Лісова пісня». Образ твору, де фігурував би ліс та лісові істоти авторка носила у своєму серці давно. Звісно, якщо є такий чудовий фон, то герої теж мають бути вишуканими та красивими. І вони такими були. На початку й Лукаш, і Мавка були красивими як ззовні, так і з середини. Проте далі юнак починає нудитися із лісовою царівною й уся краса його душі спадає, мов дешева позолота. Що ж до онучки Лісовика, то дівчина розтратила свою тілесну красу, переодяглася в людське вбрання та й геть поблідла від Лукашевої зневаги. Але ж її душа! Навіть після життя в Того, що в скалі сидить дівчина не втратила почуття власної людяності, широти душі. Вона могла не тільки сама собі дорівнятись, а й бути вищою за себе, за інших. Ось він, один із аспектів ідеальної людини Лариси Петрівни Косач-Квітки.
Також хочу розглянути героїну поеми «Бояриня». Оксана та її чоловік Степан любили Україну. Проте як? Вони не вставали на захист держави з мечем у руках, бо обом насильство було противне. Спроби Степана привести до миру стосунки із Росією та Малоросією не дозволяють йому виїхати на Батьківщину та відвести дружину до батьківського будинку. Уже помираючи (бо, швидше за все, вона померла) Оксана розуміє, що той мир, якого вони хотіли, це не що інше, як неволя України. Свободу рідній землі можна було здобути тільки кровопролиттям, якого молоді люди цурались.
А як же ті твори, що написані до неньки України із далеких земель, де серце жінки-письменниці розривалося від туги за рідним краєм? Невже слова про солодкий та коханий дим були просто словами? Ні! Любов до рідної землі, хай навіть якась викривлена, також лягла в основу ідеальної людини.
Навіть за цими двома драмами можна легко зробити висновок та відповісти на задане на початку твору питання. Ідеалом людини у творчості Лесі Українки є патріот своєї України, людина з чистими думками та щирим серцем. Якщо зробити огляд не тільки поем та драм, то можна додати, що це людина уміла, розумна та ерудована. Хіба варто щось казати про силу духу, нескореність долі? У «Давній казці» фігурує «поет нещасний», але наділений неперевершеним талантом, у «Оргії» ми також зустрічаємося із талановитими співцями. Отже, на додачу до всього, ідеальна людина Лариси Петрівни мала бути обдарованою й працювати в цьому руслі, бо «сродна праця – це найсолодша в світі річ».
Немає ніякого значення скільки коштує дарунок, бо він, в першу чергу, є знаком уваги та турботи близьких людей. Але для мене дуже цінно, коли мої рідні та друзі, дарують мені щось таке, про що я давно мріяв, або що мені дійсно необхідно. Чому? Тому що це ознако глибокого піклування та бажання доставити мені велике – велике задоволення.
Мені дуже подобається робити подарунки і я вважаю, що найкращий подарунок повинен відповідати смакам та вподобанням тієї людини, для якої він призначається. Так приємно здійснити маленьку мрію свого друга або родича, та відчути себе добрим чарівником!