Часто задумувався: чому Біблія є дзеркалом душі? ...
Як пише апостол Яків у свому соборному посланні. Дзеркало. Хммм...а чому саме дзеркало? Адже дзеркало -це холодний предмет, котрий служить нам, щоб задовільнити потребу нашої цікавості, а все виявляється дуже просто. У цьому мені допоміг приклад жінки...
Все почалось з того, що в одному магазині одна жінка похилого віку привернула мою увагу своєю незвичною поведінкою. Вона часто підходила до дзерлкала у магазині і дещо примірювала. Дивилась довго у це дзеркало, а потім говорила в голос дивну репліку: “мені це не підходить, ні... не лишить мені і все?”. Цьому ніхто не наважувався заперечити. Факт був явним, у дзеркалі вона бачила себе такою, якою вона виглядала у новому вбранні. Нарешті з’явився усміх на її устах і вона радісно вигукнула: “Ось, так мені буде до лиця!” Зраділи всі, хто гав за вередливою жінкою і розійшлися із піднятим настроєм.
Настрій зберігся надовго, бо згадуючи кумедну історію, зрозумів як важливо бути вередливим до того, що стане частиною твого життя. Не раз ми робимо поспішні висновки і потім довго мучимось через невдалий вибір.
Вартує взяти приклад від жінки і приділити час на правильний вибір. А дзеркало?
Напишіть у відповіді тутСимвол має як загальнолюдський, так і національний характер. Символічною є й назва автобіографічної повісті Михайла Стельмаха. Лебеді, які щороку відлітають на зиму в теплі краї, а потім повертаються, символізують плин життя — пройшов ще один рік. Вони також означають щасливе дитинство, чистоту, відродження. Пригадай, як у першому розділі дід розповідає про цих благородних птахів: «От і принесли нам лебеді на крилах життя... Тепер, внучку, геть-чисто все почне оживати: скресне крига на ріках та озерах, розмерзнеться сік у деревах, прокинеться грім у хмарах, а сонце своїми ключами відімкне землю». Ця повість має багато й інших символів, які є однією з могутніх підвалин національної культури. Це і барвінок, і Богородиця, і земля, і чоботи тощо. Спробуй їх розгадати, а їхнє повне тлумачення ти можеш знайти в «Словнику символів» (за загальною редакцією О. Потапенка й М. Дмитренка)
Часто задумувався: чому Біблія є дзеркалом душі? ...
Як пише апостол Яків у свому соборному посланні. Дзеркало. Хммм...а чому саме дзеркало? Адже дзеркало -це холодний предмет, котрий служить нам, щоб задовільнити потребу нашої цікавості, а все виявляється дуже просто. У цьому мені допоміг приклад жінки...
Все почалось з того, що в одному магазині одна жінка похилого віку привернула мою увагу своєю незвичною поведінкою. Вона часто підходила до дзерлкала у магазині і дещо примірювала. Дивилась довго у це дзеркало, а потім говорила в голос дивну репліку: “мені це не підходить, ні... не лишить мені і все?”. Цьому ніхто не наважувався заперечити. Факт був явним, у дзеркалі вона бачила себе такою, якою вона виглядала у новому вбранні. Нарешті з’явився усміх на її устах і вона радісно вигукнула: “Ось, так мені буде до лиця!” Зраділи всі, хто гав за вередливою жінкою і розійшлися із піднятим настроєм.
Настрій зберігся надовго, бо згадуючи кумедну історію, зрозумів як важливо бути вередливим до того, що стане частиною твого життя. Не раз ми робимо поспішні висновки і потім довго мучимось через невдалий вибір.
Вартує взяти приклад від жінки і приділити час на правильний вибір. А дзеркало?
Символічною є й назва автобіографічної повісті Михайла Стельмаха. Лебеді, які щороку відлітають на зиму в теплі краї, а потім повертаються, символізують плин життя — пройшов ще один рік. Вони також означають щасливе дитинство, чистоту, відродження. Пригадай, як у першому розділі дід розповідає про цих благородних птахів: «От і принесли нам лебеді на крилах життя... Тепер, внучку, геть-чисто все почне оживати: скресне крига на ріках та озерах, розмерзнеться сік у деревах, прокинеться грім у хмарах, а сонце своїми ключами відімкне землю». Ця повість має багато й інших символів, які є однією з могутніх підвалин національної культури. Це і барвінок, і Богородиця, і земля, і чоботи тощо. Спробуй їх розгадати, а їхнє повне тлумачення ти можеш знайти в «Словнику символів» (за загальною редакцією О. Потапенка й М. Дмитренка)