с этим к Забула внучка в баби черевички">

Дійсно, Воланд  захоплює читача  своєю шляхетністю. Він пробачає й розуміє людей, яких споганило житлове питан-
ня, не заздрить протилежній стороні, спокійно й розсудливо , без зайвої жорстокості, робить те, що повинен робити. Чому? Мабуть, тому, що людей більш не треба спокушати, вони згодні майже на все заради того, щоб хоч трохи покращити чи збагатити розвагами своє життя. Що тут робити темній силі, коли мешканці Москви вже самі обрали суєти, дурість і самовпевненність? Воланд навіть зробив спробу довести існування Бога, але самовпевнені "фарисеї-"літератори навіть не слухали його. Як тоді , коли не чули вмовлянь Понтія Пілата. 
Воланду залишилося "вмити руки" й гати за подіями, отримуючи задоволен-ня. 
Та духовна та інтелектуальна темрява  , що володіла серцем та розумом народу , перебільшила все , що хотів би та міг би зробити спокусник.

  "Пісня про рушник"
Епітети: рідна мати,дорогу далеку,рушник вишиваний,росяниста доріжка,зелені луги,солов'їні гаї,незрадлива материнська ласкава усмішка,засмучені очі хороші,очі блакитні,тихім шелесті,вірна любов,материнська любов.
Метафори:оживе і дитинство, й розлука, і вірна любов;на ньому цвіте росяниста доріжка,і зелені луги, й солов'їні гаї,і твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,і засмучені очі хороші твої. 
Порівняння:я візьму той рушник, простелю, наче долю.
Уособлення:солов'їні гаї,засмучені очі,в щебетанні дібров.