Першу відому на Русі бібліотеку заснував київський князь Ярослав Мудрий у 1037 році при Софійському соборі. Тут же було відкрито й книгописну майстерню – скрипторій, де перекладалися та переписувалися книги, привезені з Греції та Болгарії. Зважаючи на саме цю обставину, Софійський собор став релігійним та ідеологічним центром усієї держави. А Ярослав і його сподвижники добре розуміли значення книги, зосереджуючи тут як церковні твори, так і літературу з питань світової історії, географії, астрономії, філософії та юридичні трактати. Саме в бібліотеці Київської Софії було складено, на думку відомого знавця давньоруських літописів О.О.Шахматова, літописний звід 1037-1039 рр. У Софії (приблизно між 1037-1051 рр.) було написано митрополитом Іларіоном знамените “Слово про закон і благодать”. Тут розроблялися і складалися основи першого збірника законів “Руська правда”, створено “Ізборники Святослава” (1073, 1076 рр.), “Остромирове Євангеліє” диякона Григорія (1056-1057 рр.).
Старый Лобо был гигантским вожаком стаи серых волков, опустошавших долину Куррумпо в течение долгих лет.Все пастухи и скотоводы хорошо знали его, и где бы он ни появлялся со своей верной стаей, там воцарялся ужас. Владельцы стад приходили в отчаяние. Старый Лобо был великаном среди других волков, и хитрость его и сила соответствовали его росту. Его ночной вой был хорошо известен всем местным жителям. Выл он громче всех других волков. Обыкновенный волк мог часами выть вблизи пастушьего лагеря, не привлекая к себе внимания, но когда в ущелье раздавался громкий рев старого волчьего вожака, пастухами овладевало беспокойство, и они знали, что утром им придется услыхать о новых опустошениях в стадах.
Одного он только боялся – огнестрельного оружия. Зная, что все жители этой области носят ружья с собой, Лобо никогда не нападал на человека и старался не встречаться с ним.
Одного он только боялся – огнестрельного оружия. Зная, что все жители этой области носят ружья с собой, Лобо никогда не нападал на человека и старался не встречаться с ним.